ГЛАВА ВОСЬМА

TEXT 1: Арджуна спитав: О мій Господи, о Вища Особо, що таке Брахман? Що таке «я»? Що таке кармічна діяльність? Що становить собою матеріальне проявлення? Хто такі напівбоги? Будь ласка, поясни мені все це.

TEXT 2: Хто є Владикою жертвопринесень, і яким чином Він живе в тілі, о Мадгусӯдано? І як можуть ті, що вдаються до відданого служіння, пам’ятати Тебе під час смерті?

TEXT 3: Верховний Господь сказав: Непідвладну знищенню, трансцендентну живу істоту називають Брахманом, а її вічна природа носить назву адгйтми, «я». Дії, що стосуються розвитку матеріальних тіл, називають кармою, або діяльністю заради плодів.

TEXT 4: О кращий із втілених істот, фізичну природу, що постійно змінюється, називають адгібгӯтою (матеріальним проявленням). Всесвітня форма Господа, яка включає в себе всіх напівбогів, таких, як напівбоги Сонця й Місяця, носить назву адгідаіви. А Мене, Верховного Господа, що представлений як Наддуша в серці кожної втіленої істоти, називають адгійаджею (Володарем жертвопринесень).

TEXT 5: І кожен, хто наприкінці життя покидає тіло, пам’ятаючи лише про Мене одного, одразу ж досягає Моєї природи. Це безсумнівно.

TEXT 6: Про який би стан буття не пам’ятала людина, покидаючи своє тіло, о сину Кунт, того стану вона неодмінно й досягає.

TEXT 7: Тому, Арджуно, ти повинен завжди думати про Мене в образі Кши й водночас виконувати визначений тобі обов’язок — воювати. Присвятивши Мені всі свої дії і зосередивши на Мені свій розум та інтелект, ти, безперечно, досягнеш Мене.

TEXT 8: Той, хто медитує на Мене як на Верховного Бога-Особу, завжди пам’ятаючи про Мене, і не відхиляється од цього шляху, той, о Пртго, неодмінно досягне Мене.

TEXT 9: Треба думати про Верховного Бога-Особу як про всевідаючого, найдревнішого, хто править усім, хто менший від найменшого, хто підтримує все суще й перебуває поза будь-якими матеріальними уявленнями, хто незбагненний і завжди є Особою. Світлосяйний, мов сонце, Він трансцендентний і перебуває поза матеріальною природою.

TEXT 10: Той, хто в момент смерті концентрує своє життєве повітря в міжбрів’ї і, силою йоґи зосереджуючи розум, із цілковитою відданістю спрямовує свої думки до Верховного Господа, — той неодмінно осягне Верховного Бога-Особу.

TEXT 11: Люди, які добре знають Веди і вимовляють склад «окра», великі мудреці, що провадять життя у відреченні, входять в Брахман. Бажаючи такої досконалості, людина дотримується целібату. Зараз Я окреслю тобі той шлях, яким ти зможеш прийти до спасіння.

TEXT 12: Йоґа означає відречення від будь-якої чуттєвої діяльності. Зачинивши двері всіх чуттів, зосередивши розум на серці і життєве повітря — на маківці голови, людина стверджується в йозі.

TEXT 13: Якщо, оволодівши такою практикою йоґи і промовляючи священний склад «о», вище поєднання звуків, індивід думає про Верховного Бога-Особу і з такими думками покидає своє тіло, він неодмінно досягне духовних планет.

TEXT 14: Той, хто завжди пам’ятає про Мене, не відхиляючи свій розум, о сину Птги, може легко досягти Мене, тому що він постійно служить Мені.

TEXT 15: Досягши Мене, великі душі, віддані Мені йоґи, ніколи не повертаються назад у цей тимчасовий, сповнений страждань світ, бо вони сягнули вищої досконалості.

TEXT 16: Починаючи з найвищої планети матеріального світу й до найнижчої, всі вони є місцем злигоднів, де повторюються народження і смерть. Але той, хто досягає Моєї обителі, о сину Кунт, більше не народжується в матеріальному світі.

TEXT 17: За земним літочисленням, тисяча епох (йуґ), разом узятих, складають один день Брахми. І так само довго триває його ніч.

TEXT 18: На початку дня Брахми всі живі істоти проявляються з невиявленого стану, і потім, коли настає ніч, вони знову поринають у непроявленість.

TEXT 19: Знову й знову настає день Брахми, і знову й знову всі живі істоти розпочинають своє існування, а коли настає ніч Брахми, вони, безпорадні, знищуються.

TEXT 20: Але існує інша невиявлена природа, вічна й трансцендентна щодо проявленої та непроявленої матерії. Ця природа — вища й ніколи не знищується. Коли все в цьому світі знищується, та частина залишається незмінною.

TEXT 21: Те, що веднтисти описують, як невиявлене й вільне од скверни гріха, те, що відоме як місце вищого призначення, досягнувши якого, жива істота ніколи не повертається назад — це і є Моя верховна обитель.

TEXT 22: Верховного Бога-Особу, найвизначнішого з-поміж усіх, досягають шляхом чистої неподільної відданості. Хоча Він і не залишає Своєї обителі, Він — всюдисущий і все міститься в Ньому.

TEXT 23: О кращий з Бграт, зараз Я опишу тобі різні моменти часу, за яких йоґи залишають цей світ, щоб повернутись або не повернутись назад.

TEXT 24: Ті, що знають Верховного Брахмана, досягають того Всевишнього, залишаючи цей світ у час, коли переважає вплив бога вогню, в світлі години, в сприятливий момент дня, на протязі двох тижнів місяця-молодика, а також на протязі тих шести місяців, коли Сонце рухається на північ.

TEXT 25: Містик, який покидає цей світ в туман, вночі, на протязі двох тижнів старого місяця, а також під час шести місяців, коли Сонце рухається на південь, — він досягає планети Місяць, але потім знову повертається назад.

TEXT 26: На думку Вед, є два шляхи, які ведуть з цього світу: один при світлі, а другий у пітьмі. Той, хто відходить при світлі, більше не повертається назад, той же, хто залишає цей світ у темряві, повертається знову.

TEXT 27: Хоча віддані й знають обидва ці шляхи, о Арджуно, вони не турбуються про них. Тому завжди будь непохитно відданим Мені.

TEXT 28: Той, хто став на шлях відданого служіння, не втрачає плодів вивчення Вед, здійснення жертвопринесень та аскетизму, роздачі милостині або філософських занять та кармічної діяльності. Просто присвятивши себе відданому служінню, він здобуває все це і зрештою досягає верховної вічної обителі.