ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ДРУГА

1: Шрі Майтрея сказав: Прославивши численні достоїнства й діяння імператора, мудрець замовк. Тоді зніяковілий імператор здійняв мову.

2: Ману відповів: Господь Брахма, уособлена Веда, поширюючись у ведичне знання, створив із свого обличчя вас, брахманів, наділених аскетичністю, знанням та містичною могутністю і відречених від чуттєвих насолод.

3: Нас, кшатріїв, тисячонога Верховна Істота створила зі Своїх тисячі рук для того, щоб ми захищали брахманів. Тому брахманів вважають за Господнє серце, а кшатріїв    —    за Його руки.

4: Тому брахмани й кшатрії захищають одне одного і самих себе. Господь Сам, що є причиною й наслідком усього сущого і разом з тим завжди незмінний, захищає їх таким чином, через їхню взаємну турботу.

5: Просто побачившись із тобою, я позбувся від усіх сумнівів, тому що твоя божественна милість дуже ласкаво й дуже чітко пояснив обов’язки царя, який піклується про своїх підданих.

6: Мені дуже пощастило, що я зміг побачити тебе, адже тебе нелегко побачити людям, які не приборкали розум і чуття. І ще більше мені пощастило в тому, що голова моя торкнулася благословенного пилу з твоїх стіп.

7: На моє велике щастя ти дав мені настанови, даруючи мені велику ласку. Я вдячний Богові за те, що Він дав мені можливість відкрити вуха твоїм чистим словам.

8: О великий мудрче, будь же ласкавий і вислухай благання цієї скромної особи, тому що через мою прив’язаність до дочки мій розум не знаходить спокою.

9: Моя дочка    —    сестра Пріяврати й Уттанапади. Вона саме шукає чоловіка, який підходив би їх за віком, вдачею та своїми достоїнствами.

10: Коли вона почула від мудреця Наради про твою шляхетність, освіченість, вроду, молодість та інші достоїнства, вона зупинила свій вибір на тобі.

11: Тож, будь ласка, прийми її, о найліпший з брахманів, тому що я щиро даю її тобі в дар і тому що вона з усіх поглядів гідна стати твоєю дружиною і піклуватися про твій дім.

12: Відмовлятися від того, що приходить само собою, не радять навіть тому, хто цілковито вільний від усіх прив’язаностей, що вже казати про того, хто прив’язаний до чуттєвих насолод.

13: Той, хто відкидає дар, який сам іде йому в руки, і натомість запобігає ласки в скнари, втрачає своє добре ім’я і зазнає зневаги від людей, що топчуть його гордість.

14: Сваямбгува Ману вів далі: О мудрче, я чув, що ти готувався одружитися. Тож, будь ласка, прийми її руку в дар від мене, адже ти не складав обітниці довічного целібату.

15: Великий мудрець відповів: Безперечно, я бажаю одружитися, і твоя дочка ще не була одружена й ні з ким не заручена. Отож, за ведичним звичаєм, ми цілком можемо побратися.

16: Нехай виконається бажання твоєї дочки одружитися згідно з ведичними писаннями. Хто б відмовився від її руки? Вона така вродлива, що просто своїм сяйвом затьмарює красу своїх оздоб.

17: Як я чув, славетний ґандгарва Вішвавасу від пристрасті втратив розум, побачивши твою дочку, коли вона гралася з м’ячем на даху твого палацу, і просто випав зі свого повітряного корабля. Вона й справді була прекрасна, і її красу ще більше підкреслювали очі, що постійно рухалися, та ніжні дзвіночки на її стопах.

18: Яка розумна людина відмовиться від неї, окраси всіх жінок, улюбленої дочки Сваямбгуви Ману і сестри Уттанапади? Ті, хто не поклонявся милостивим стопам богині щастя, нездатні навіть побачити її, а тут вона сама прийшла, прагнучи вийти за мене заміж.

19: Отож я візьму цю доброчесну дівчину за дружину, за тої умови, що, після того як вона зачне від мого сімені дитину, я присвячу себе на життя у відданому служінні, яким живуть найдосконаліші люди. Засади такого життя, вільного від злоби, виклав Сам Господь Вішну.

20: Для мене найвищий авторитет    —    це безмежний Верховний Бог-Особа, з кого постає це дивовижне творіння, завдяки якому воно існує і в кому воно згодом розчиняється. Він джерело всіх Праджапаті, покликаних населити світ живими істотами.

21: Шрі Майтрея сказав: О великий воїне, Відуро, промовивши це, мудрець Кардама замовк, думаючи про своє Божество, Господа Вішну, з чийого пупка виростає лотос. Він сидів і мовчав, а його усміхнене обличчя причарувало розум Девахуті, що поринула в думки про великого мудреця.

22: Впевнившись у бажанні цариці і дочки Девахуті, імператор з великою радістю віддав свою дочку мудрецю. Своїми численними достоїнствами вона була рівна мудрецю.

23: Імператриця Шатарупа, як годилося, з любов’ю подарувала молодятам посаг, до якого входили численні цінні дарунки    —    коштовні прикраси, одяг та домашнє начиння.

24: Віддавши дочку за гідного чоловіка і таким чином виконавши свій обов’язок, Сваямбгува Ману, схвильований близькою розлукою, міцно обійняв свою любу доньку.

25: Імператор не міг знести розлуку з дочкою. Нездатний зупинити сльози, які котилися на голову дочки, він примовляв: «Матінко! Доню!»

26–27: Попрохавши в великого мудреця дозволу залишити його, цар і його дружина сіли в колісницю й разом з усім почтом вирушили до своєї столиці. Дорогою імператор бачив чарівні, сповнені достатку самітницькі оселі вмиротворених мудреців на мальовничих берегах Сарасваті, яку так люблять святі особи.

28: Дізнавшись про його повернення з Брахмаварти, піддані з великою радістю вийшли привітати свого повелителя піснями, величанням та грою на музичних інструментах.

29–30: Місто Бархішматі, сповнене всіх багатств, дістало свою назву від того, що на цьому місці впали волосини з тіла Господа Вішну, коли Він проявив образ Господа Вепра. Коли Він обтрушував Своє тіло, ці волосини, впавши, перетворилися на вічнозелену траву куша і каша [ще один різновид трави, з якої плетуть підстилки]. Після того, як Господь переміг демонів, що перешкоджали жертвопринесенням мудреців, мудреці використали цю траву в поклонінні Господу Вішну.

31: Підстеливши сидіння з куші й каші, Ману став поклонятися Господу, Богові-Особі, з чиєї милості він дістав владу над земною кулею.

32: Вступивши в місто Бархішматі, що вже давно служив йому за домівку, Ману увійшов до свого палацу, атмосфера якого звільняла від троїстих страждань.

33: Імператор Сваямбгува Ману насолоджувався життям разом з дружиною та підданими й виконував свої бажання, не порушуючи релігійних засад і тому не знаючи ніяких турбот. Чисту славу імператора оспівували небесні співаки зі своїми дружинами, а він сам щоранку з любов’ю слухав про діяння Верховного Бога-Особи.

34: Сваямбгува Ману був царем-святим. Хоча він був занурений в матеріальні втіхи, вони не могли стягнути його до найнижчого щабля існування, тому що він завжди насолоджувався матеріальним щастям у повній свідомості Крішни.

35: Отож, хоча його довге життя, що триває одну епоху-манвантару, поступово підходило до кінця, воно не було змарнованим, тому що він завжди слухав про Господні розваги, обдумував їх, описував і оспівував.

36: Протягом свого життя, що тривало сімдесят одну епоху з чотирьох юґ [71 Х 4 320 000 років], він завжди думав про Всудеву і завжди присвячув Йому свої дії. Так він піднявся над трьома цілями життя.

37: О Відуро, як можуть страждання, пов’язані з тілом, розумом, природою та людьми чи іншими живими істотами, стурбувати тих, хто повністю присвятив себе відданому служінню і знайшов притулок в Господа Крішни?

38 : Відповідаючи на запитання мудреців, він [Сваямбгува Ману] зі співчуття до всіх живих істот, пояснив священні обов’язки всіх людей взагалі, а також усіх варн та ашрамів зокрема.

39: Я розповів тобі про дивовижні якості Сваямбгуви Ману, першого царя всесвіту, чиї діяння гідні слави. Послухай же про щастя його дочки Девахуті.