ГЛАВА ДВАДЦЯТА

1: Шрі Шаунака запитав: О Суто Ґосвамі, коли Земля повернулася на свою орбіту, що зробив Сваямбгува Ману для того, щоб показати шлях звільнення істотам, які після того мали народитися?

2: Шаунака Ріші запитав також про Відуру, великого відданого і друга Господа Крішни. Коли старший брат Відури почав разом зі своїми синами підступно чинити перешкоди виконанню Господніх бажань, Відура покинув братове товариство.

3: Відура народився від тіла Ведав’яси і не поступався йому своєю величчю. Тому, він усім серцем прийняв лотосові стопи Крішни і був прив’язаний до Його відданих.

4: Мандруючи святими місцями, Відура очистився від усякої пристрасті. Врешті-решт він прийшов до Хардвару, де зустрів великого мудреця, обізнаного з наукою духовного життя, і звернувся до нього з своїми запитаннями. Отож Шаунака Ріші запитав: Про що іще Відура розпитував Майтрею?

5: Шаунака розпитував про бесіду між Відурою та Майтреєю: В своїй бесіді вони, мабуть, обговорювали багато бездоганних розваг Господа. слухати такі оповіді    —    це все одно, що омиватися в водах Ґанґи, бо вони очищують людину від усіх гріхів.

6: О Суто Ґосвамі, щасти тобі в усьому! Будь ласка, розкажи нам про Господні діяння, бо всі Його дії шляхетні і гідні слави. Який відданий може насититися розповіддю про нектарні розваги Господа?

7: Вислухавши запитання великих мудреців Наймішаран’ї, син Ромахаршани, Сута Ґосвамі, чий розум був завжди занурений в трансцендентні розваги Господа, сказав: Слухайте ж, що я вам розповім.

8: Сута Ґосвамі вів далі: Відура, нащадок Бгарати, був захоплений розповіддю про те, як Господь, силою Своєї божественної енерґії прийнявши подобу вепра, задля розваги підняв Землю з дна океану і завиграшки вбив демона Хіран’якшу. Вислухавши цю розповідь, Відура знову звернувся до мудреця.

9: Відура запитав: О святий мудрче, тобі відомо те, що для нас незбагненне, тому скажи мені, як Брахма творив живі істоти після появи Праджапаті, прародичів живих істот?

10: Відура запитав: Як Праджапаті [прародичі живих істот, як оце Марічі та Сваямбгува Ману], виконуючи настанови Брахми, творили й розвивали проявлений всесвіт?

11: Чи вони робили це разом зі своїми дружинами, чи вони діяли самостійно, чи може всі Праджапаті заселяли всесвіт спільними зусиллями?

12: Майтрея сказав: Коли непроявлена діяльність живих істот, Маха-Вішну і сила часу вивели з рівноваги три ґуни природи, на світ постала сукупність матеріальних елементів.

13: З махат-таттви, в якій переважає стихія раджасу, під впливом долі джіви розвивається троїсте оманне его. Своєю чергою з его розвивається кілька сукупностей, кожна з який складається з п’яти начал.

14: Діючи окремо, ці елементи не могли утворити матеріальний всесвіт, і тільки за допомогою енерґії Верховного Господа вони змогли поєднатися і породити на світ золотосяйне яйце.

15: Більш як тисячу років осяйне яйце лежало на водах Причинового океану без жодних ознак життя, а по тому Господь увійшов у нього як Ґарбгодакашаї Вішну.

16: З пупа Бога-Особи Ґарбгодакашаї Вішну виріс лотос, що сяяв, немов тисяча сонць. Цей лотос містив у собі всі зумовлені душі, і першою істотою, яка з’явилася з цього лотоса, був всемогутній Брахма.

17: Коли Верховний Бог-Особа, що лежить на водах океану Ґарбгодака, увійшов у серце Брахми, Брахма залучив до дії свій інтелект і за його допомогою став творити всесвіт таким самим, яким він був раніше.

18: Насамперед Брахма створив зі своєї тіні оболонки невігластва, які покривають зумовлену душу. Цих оболонок п’ять, і вони звуться тамісра, андга-тамісра, тамас, моха і маха-моха.

19: Відчуваючи огиду, Брахма покинув утворене з невігластва тіло, і якші та ракшаси, користаючись із цієї нагоди, відразу ж схопили це тіло, що прийняло форму ночі. Ніч    —    це джерело голоду і спраги.

20: Відчуваючи сильний голод і спрагу, вони зусебіч накинулися на Брахму, щоб пожерти його. Вони горлали: «Не щади його! Їж його!»

21: Стривожений Брахма, глава півбогів, попрохав їх: «Не їжте мене, візьміть мене під свій захист. Ви народилися від мене, і тому ви мої діти. Вас називатимуть якшами та ракшасами».

22: Далі Брахма створив головних півбогів, що сяяли силою добра. Він кинув перед ними осяйну форму дня, і вони радо заволоділи нею.

23: Далі зі своєї сідниці Господь Брахма створив демонів, які вирізнялися надзвичайною хтивістю. Охоплені хіттю, вони кинулися до Брахми, щоб вступити з ним в статеві зносини.

24: Спочатку великий Брахма посміявся над їхньою глупотою, але побачивши, що безсоромні асури наближаються до нього, він у страхові кинувся навтьоки, глибоко обурений їхньої поведінкою.

25: Він звернувся до Бога-Особи, що дарує всі благословення і розсіює страждання Своїх відданих та всіх, хто шукає захисту біля Його лотосових стіп. Всі Свої незліченні трансцендентні форми Він проявляє для задоволення Своїх відданих.

26: Господь Брахма звернувся до Господа з такими словами: Господи, захисти мене, будь ласка, від цих грішних демонів, яких я створив з Твого наказу. Охоплені хіттю, вони женуться за мною, щоб напасти на мене.

27: Господи, тільки Ти здатний покласти край стражданням нещасних і завдати страждань тим, хто ніколи не шукає притулку біля Твоїх лотосових стіп.

28: Господь, перед яким відкриті, як на долоні, думки всіх істот, побачив Брахмину біду, і сказав йому: «Покинь це осквернене тіло». За Господнім велінням Брахма відразу ж покинув своє тіло.

29: Тіло, яке скинув Брахма, прибрало подоби вечірнього присмерку,    —    пори, коли зустрічаються день і ніч і коли в серцях живих істот загорається пристрасть. Асури, що перебувають під переважним впливом раджасу і тому за природою пристрасні, побачили цей присмерк як дівчину, що на її лотосових стопах дзвеніли браслети, чиї очі були сп’яніло розширені, а стегна покриті тонкою тканиною і перехоплені блискучим поясом.

30: Її груди були високо підняті і так щільно прилягали одна до одної, що між ними не залишалося жодного проміжку. Вона мала точений ніс і чудові зуби, а на її вустах грала зваблива усмішка. Грайливим поглядом вона позирала на асурів.

31: Здавалося, що вона сором’язливо ховає обличчя за своїми чорними кучерями. Побачивши цю дівчину, асури втратили розум від хтивості.

32: Яка врода!    —    захоплювалися демони.    —    Яке рідкісне самовладання! Яка свіжість юності! Вона проходить повз нас, охоплених палкою пристрастю до неї, так, немов не відчуває найменшого бажання.

33: Висловлюючи всілякі здогади про вечірні сутінки, що здалися їм юною жінкою, наділені гріховним розумом асури шанобливо і люб’язно стали її розпитувати.

34: Хто ти, о знадлива дівчино? Чия ти дружина чи дочка, і з якою метою ти перед нами з’явилася? Чому ти мучиш нас, нещасних, безцінним скарбом своєї вроди?

35: Хоч би хто ти була, прекрасна дівчино, нам дуже пощастило, що ми тебе побачили. Граючись з м’ячем, ти збуджуєш розум усіх, хто бачить тебе.

36: О красуне, коли ти знову й знову б’єш долонею по м’ячу, що відбивається від землі, твої лотосові стопи не можуть встояти на місці. Твій стан уже стомився тримати тягар твоїх пишний грудей, і твій ясний погляд затягує поволока. Будь ласка, заплети свої розкішне волосся.

37: Асури, чий розум повністю затьмарила ілюзія, вирішили, що вечірні сутінки    —    це вродлива жінка, яка спокушає їх своїми принадами, і хтиво накинулися на неї.

38: Багатозначно засміявшись, великий Брахма проявив зі своєї краси, яка немовби сама насолоджувалася собою, сонми ґандгарвів та апсар.

39: Після того Брахма покинув це осяйне і чарівне тіло в образі місячного світла, яким радо заволоділи Вішвавасу та інші ґандгарви.

40: Далі славетний Брахма зі своїх лінощів створив привидів та злих духів, але побачивши їх перед собою, голих, з розкошланим волоссям, він заплющив очі.

41: Коли Брахма, творець живих істот, покинув тіло в формі позіхання, привиди й злі духи накинулися на це тіло й заволоділи ним. Це тіло також відоме як сон, під якого в людини тече з рота слина. Злі духи й привиди нападають на людей, які осквернилися, і коли це трапляється, це називають божевіллям.

42: Відчуваючи себе повним сили та бажання, великий Брахма, творець живих істот, зі своєї невидимої форми проявив сонми садг’їв та пітів, що з’явилися з його пупа.

43: Піти заволоділи тим самим невидимим тілом, з якого вони постали. Саме за посередництвом цього невидимого тіла знавці ритуалів роблять підношення садг’ям та пітам [своїм покійним предкам] під час церемонії шраддга.

44: Далі Господь Брахма зі своєї здібності ховатися від зору людей створив сіддгів та від’ядгар, і дав їм це дивовижне тіло, яке називають антардгана.

45: Якось, глянувши своє віддзеркалення у воді і захопившись ним, Брахма, творець живих істот, проявив з цього віддзеркалення кімпуруш та кіннарів.

46: Кімпуруші та кіннари заволоділи тою віддзеркаленою формою, що її покинув Брахма. Тому щоранку вдосвіта вони разом зі своїми дружинами підносять йому хвалу, оспівуючи його діяння.

47: Якось Брахма простягнувся на весь зріст і став стурбовано міркувати над тим, що творення всесвіту відбувається занадто повільно. Пригнічений, він покинув це тіло також.

48: Дорогий Відуро, волосся, яке випало з цього тіла, перетворилося на змій, а з самого тіла, яке стало плазувати, втягнувши руки й ноги, постали злі змії та наґи з розпущеними каптурами.

49: Іншого разу самонароджений Брахма, перша жива істота, відчув себе так, ніби досягнув мети життя. Тоді зі свого розуму він проявив Ману, які дбають про благо всесвіту, поширюючи в ньому праведну діяльність.

50: Наділений самовладанням творець віддав їм своє людське тіло. Побачивши Ману, всі раніше створені істоти    —    півбоги, ґандгарви та інші    —    стали підносити хвалу Брахмі, повелителю всесвіту.

51: Вони прославляли Брахму: О творче всесвіту, ми дуже раді. Твоє творіння прекрасне. Тепер ти запровадив серед людей реґулярне виконання обрядів, і ми завдяки тому також отримаємо долю жертовних підношень.

52: Озброївшись суворими аскезами, обрядами поклоніння і зосередженістю розуму, занурившись у віддане служіння Господу, вгамувавши в собі всі пристрасті і опанувавши чуття, Брахма, самонароджена жива істота, породив на світ великих мудреців, що стали дуже дорогими йому синами.

53: Кожному з цих синів ненароджений творець усесвіту дав по частині свого тіла, що була наділена здатністю до глибокої медитації, розумового зосередження, прояву надприродних сил, аскез, поклоніння і зречення.