ГЛАВА ПЕРША

ВІРШ 1: Дгтаршра сказав: О Саджайо, що роблять мої сини й сини Пу, зібравшись в місці прощ на полі Курукшетра з наміром битися?

TEXT 2: Саджайа сказав: О царю, оглянувши армію, вишикувану синами Пу, цар Дурйодгана наблизився до свого вчителя й звернувсь до нього з такими словами.

TEXT 3: О мій вчителю, поглянь на велику армію синів Пу, так вправно вишикувану твоїм здібним учнем, сином Друпади.

TEXT 4: У цій армії багато відважних лучників, рівних в бою Бгмі й Арджуні, багато великих воїнів, таких як Йуйудгна, Віра й Друпада.

TEXT 5: Серед них є й такі видатні, відважні й могутні воїни, як Дгштакету, Чекітна, Кірджа, Пуруджіт, Кунтібгоджа й аібйа.

TEXT 6: Там є також могутній Йудгманйу, грізний Уттамаудж, син Субгадри й сини Драупад. Всі ці воїни дуже вправні в бою на колісницях.

TEXT 7: Але, о кращий із брхма, дозволь доповісти тобі про тих командувачів, які особливо достойні очолити мої військові сили.

TEXT 8: Серед них — такі воїни, як Бгшма, Кара, Кпа, Аваттгм, Вікара й син Сомадатти на ім’я Бгӯрірав, що не знали поразок в битвах, як і ти сам.

TEXT 9: Там багато інших героїв, ладних віддати за мене своє життя. Всі вони добре споряджені всілякою зброєю й досвідчені у військовій справі.

TEXT 10: Наші сили незмірні, й нас прекрасно захищає дід Бгшма. Сили ж Пав, які пильнує Бгма, обмежені.

TEXT 11: Тепер всі ви, обравши відповідні стратегічні позиції, повинні всіма силами підтримати діда Бгшму.

TEXT 12: Тоді Бгшма, доблесний предок династії Куру, дід воїнів, що стали до бою, голосно засурмив у свою мушлю, звук якої, подібний до левиного рикання, сповнив радістю серце Дурйодгани.

TEXT 13: Після цього несподівано залунали всі мушлі, великі й маленькі барабани, литаври та ріжки, створюючи страшенний шум.

TEXT 14: На іншому боці поля Кша й Арджуна, підносячись у чудовій колісниці, яку мчали білі коні, засурмили у свої божественні мушлі.

TEXT 15: Господь Кша засурмив у Свою мушлю Пчаджанйу, Арджуна засурмив у свою, Девадатту, а Бгма, ненаситний їдець, здатний до надлюдських вчинків, засурмив у свою жахливу мушлю Паура.

TEXTS 16-18: Цар Йудгішгіра, син Кунт, засурмив у свою мушлю Анантавіджайу; Накула й Сахадева засурмили в мушлі Суґгошу й Маіпушпаку. О царю, великий лучник цар К, могутній воїн ікга, Дгшадйумна, Віра й непереможний Стйакі, а також Друпада, сини Драупад та всі інші, такі, як могутньо озброєний син Субгадри, — всі засурмили у свої мушлі.

TEXT 19: Звуки всіх цих мушель злилися в безперервне ревіння, потрясаючи небо й землю, і серця синів Дгтаршри здригнулись.

TEXT 20: Відтак Арджуна, син Пу, сидячи у своїй колісниці під прапором із зображенням Ханумна, підняв свій лук на знак готовності до бою. О царю, дивлячись на лави синів Дгтаршри, що наближались, Арджуна мовив Кші такі слова.

TEXTS 21-22: Арджуна сказав: О непохибний, прошу Тебе, виведи мою колісницю між двох армій, щоб я зміг побачити присутніх тут — тих, що прагнуть бою і з ким я маю зітнутись у цій великій битві.

TEXT 23: Дай-но мені подивитися на тих, що прийшли сюди битись, бажаючи догодити зловмисному синові Дгтаршри.

TEXT 24: Саджайа сказав: О нащадку Бгарати, Господь Кша на прохання Арджуни вивів і поставив Свою чудову колісницю між двома арміями.

TEXT 25: Перед Бгшмою, Дроою та всіма іншими правителями світу Господь сказав Арджуні: Тож поглянь, Пртга, на всіх Куру, що зібрались тут.

TEXT 26: Арджуна побачив з обох сторін своїх батьків, дідів, вчителів, дядьків по матері, братів, синів, онуків, друзів, а також тестів та доброзичливців.

TEXT 27: Коли Арджуна, син Кунт, побачив усіх цих друзів та родичів, його серце сповнилося жалем і він сказав такі слова.

TEXT 28: Арджуна сказав: Мій дорогий Кша, я відчуваю, як тіло моє тремтить і в роті мені пошерхло, бо я бачу перед собою своїх друзів та родичів у такому войовничому настрої.

TEXT 29: Все тіло моє здригається, й волосся стає дибом. Мій лук Ґва вислизає з рук, а шкіра палає.

TEXT 30: Я більше не можу залишатись тут. Я вже не володію собою, й розум мій потьмарився. Я передбачаю одні лише нещастя, о Кшо, вбивцю демона Ке.

TEXT 31: Яку користь може принести битва, в якій загинуть усі мої родичі? Мій дорогий Кша, я не можу бажати перемоги, щастя й радощів, здобутих такою ціною.

TEXTS 32-35: О Ґовіндо, навіщо нам царство, щастя, ба й навіть саме життя, якщо ті, заради кого ми могли б бажати усього того, вишикувані зараз проти нас у бойовому порядку на цьому полі. О Мадгусӯдано, коли вчителі, батьки, сини, діди, дядьки по матері, тесті, онуки, свояки та інші родичі стоять переді мною, ладні віддати своє багатство та життя, як я можу бажати їхньої смерті, навіть якщо в протилежнім випадку вони уб’ють мене? О Джанрдано, опертя всіх живих істот, я не можу битися з ними, навіть заради трьох світів, не кажучи вже про землю. Що за радість нам від убивства синів Дгтаршри, о Кшо?

TEXT 36: Великий гріх ляже на нас за вбивство синів Дгтаршри і наших друзів, хай навіть вони і лиходії; ми не повинні цього робити. Чого ми досягнемо, о Кшо, супруже богині процвітання, чи зможемо ми бути щасливі, вбивши родичів?

TEXTS 37-38: О Джанрдано, нехай ці засліплені жадібністю люди не вбачають ніякого гріха в убивстві членів своєї родини й у ворожнечі з друзями, але чому ж ми, ті, хто усвідомлює, що знищення родини — гріх, повинні так чинити?

TEXT 39: Коли руйнується династія, гинуть вічні родинні традиції, а ті члени родини, які залишились, впадають у безвір’я.

TEXT 40: Коли в родині панує безвір’я, о Кшо, жінки такої родини стають розбещеними, а деґрадація жінок, о нащадку Вші, призводить до небажаного потомства.

TEXT 41: Коли збільшується небажане потомство, виникає пекельне становище як для родини, так і для тих, хто руйнує сімейні традиції. Предки таких родин падають униз, бо пожертва їм у вигляді води та їжі повністю припиняється.

TEXT 42: Внаслідок лихих дій тих, хто руйнує сімейні традиції, множаться небажані діти, й таким чином зазнають краху будь-які громадські заходи разом з діяльністю заради родинного щастя.

TEXT 43: О Кшо, Ти, що підтримуєш життя всього людства, я довідавсь через учнівську послідовність, що ті, хто руйнує сімейні традиції, завжди падають у пекло.

TEXT 44: О, наскільки ж безглуздим й прикрим є те, що ми готуємось учинити такий великий гріх. Спонукувані жагою розкішних царських насолод, ми сповнились рішучості вбити своїх же родичів.

TEXT 45: Хай краще мене, беззбройного і безборонного, вб’ють сини Дгтрашри, ніж я буду з ними битись.

TEXT 46: Саджайа сказав: Вимовивши ці слова, Арджуна відклав убік лук та стріли й сів у колісниці, сповнений горя.