ГЛАВА П’ЯТНАДЦЯТА

1: Шрі Майтрея сказав: Дорогий Відуро, Діті, дружина мудреця Каш’япи, розуміла, що сини в її лоні свого часу завдаватимуть півбогам великих страждань. Тому вона цілих сто років носила могутнє сім’я Каш’япи Муні, якому судилося стати джерелом нещасть для живих істот.

2: Вплив зародку в лоні Діті став причиною того, що сонячне й місячне світло потьмяніло і на всіх планетах почала западати темрява. Півбоги, повелителі різних планет, стурбовані цим явищем, запитали творця всесвіту, Брахму: «Від чого це всі сторони світу вкриває пітьма?»

3: Благословенні півбоги сказали: О великий, поглянь, яка темрява западає навколо, завдаючи нам великої тривоги. Ти чудово знаєш, звідки взялася ця темрява. Час не має над тобою влади, і тому ніщо не сховається від твого зору.

4: Владико півбогів, покровителю всесвіту і окрасо всіх півбогів, правителів різних планет, ти знаєш все, що криється в серцях усіх живих істот, як у духовному, так і в матеріальному світах.

5: О первинне джерело сили й наукового знання, ми схиляємося перед тобою з найбільшою шаною! Ти прийняв від Верховного Бога-Особи під свою владу виокремлену ґуну страсті. За допомогою зовнішньої енерґії ти з’явився на світ з непроявленого джерела.

6: Повелителю, всі ці планети перебувають у тобі, а всі живі істоти з’являються на світ із тебе. Тому ти    —    причина всесвіту, і кожен, хто зосереджено медитує на тебе, прийде до відданого служіння.

7: Досвідчені містики, що, опанувавши дихання, приборкали розум і чуття, ніколи не знають поразки в цьому світі. Вони зобов’язані цим тобі, тому що, досягнувши досконалості в йозі, вони здобули твою милість.

8: Всіх живих істот скеровують у житті приписи Вед, як бика скеровує в його ході мотузка, простромлена йому через ніздрі. Ніхто нездатний знехтувати викладеними в ведичній літературі приписами. Ми шанобливо схиляємося перед головною істотою всесвіту, що проявила ці Веди.

9: Півбоги стали прохати Брахму: Будь ласка, кинь на нас милостивий погляд, тому що ми опинилися в біді. Ця темрява обірвала всю нашу діяльність.

10: Як надмір дров гасить вогнище, так зародок утворений в лоні Діті з сім’я Каш’япи, покрив увесь всесвіт пітьмою.

11: Шрі Майтрея сказав: Задоволений молитвами півбогів, Господь Брахма, якого пізнають за допомогою трансцендентного звуку, спробував заспокоїти їх.

12: Господь Брахма сказав: Перед вашою появою на світ з мого розуму народилися чотири сини    —    Санака, Санатана, Санандана і Санат-кумара. Іноді вони мандрують матеріальним чи духовним небом, не маючи ніяких бажань.

13: Вони були повністю вільні від матеріальної скверни, і тому, обійшовши увесь всесвіт, вони змогли увійшти в духовне небо. Духовне небо сповнене планет Вайкунтг, які служать за обитель для Верховного Бога-Особи та Його чистих відданих і яким поклоняються жителі всіх матеріальних планет.

14: На планетах Вайкунтгах всі жителі схожі своїм тілом на Верховного Бога-Особу. Всі вони присвячують себе відданому служінню Господеві, не бажаючи ніякого чуттєвого задоволення.

15: На планетах Вайкунтги перебуває також предвічний Верховний Бог-Особа, якого можна пізнати за допомогою ведичних писань. Він сповнений чистого добра, незабрудненого страстю і невіглаством. Саме Він благословляє відданих духовним розвитком.

16: На планетах Вайкунтги пишаються чудові ліси, сповнені всієї благодаті. Дерева в тих лісах виконують усі бажання, і кожної пори року їх вкривають квіти і плоди. На планетах Вайкунтги все має духовну й особистісну природу.

17: Жителі планет Вайкунтги разом зі своїми дружинами літають на повітряних кораблях і повсякчасно оспівують якості й діяння Господа, в яких ніколи немає ніякої скверни. Оспівуючи Господню велич, вони залишаються байдужими навіть до налитих медом квіток мадгаві, які, розпустившись, розливають навколо свої пахощі.

18: Коли цар джмелів на весь голос заводить пісню про Господню славу, гамір, який здіймають голуби, зозулі, журавлі, чакраваки, лебеді, папуги, куріпки та павичі, на мить вщухає. Всі трансцендентні птахи перестають співати, аби тільки послухати уславлення Господа.

19: Хоча квіти мандара, кунда, кураба, утпала, чампака, арна, пуннаґа, наґакешара, бакула, лілія й паріджата розливають чудові пахощі, вони завжди пам’ятають аскези, які зробила туласі, бо туласі здобула особливу прихильність Господа, що прикрашає Себе ґірляндою з її листя.

20: Жителі Вайкунтги літають повітряними кораблями, зробленими з лазуриту, смарагдів та золота. Навіть у невимушеному тісному спілкуванні з ними їхні подруги, усміхнені красуні з широкими стегнами, не можуть збудити в них хіть своїми жартами й чарівною вродою.

21: Жінки на планетах Вайкунтги прекрасні, як сама богиня щастя. Вони наділені трансцендентною вродою, їхні руки граються лотосами, а коли вони йдуть, на їхніх стопах дзвенять браслети. Іноді можна, побачити, як вони змітають порох із облямованих золотом мармурових стін, щоб завоювати прихильність Верховного Бога-Особи.

22: Богині щастя поклоняються Господу в своїх садах, пропонуючи Його стопам листки туласі на коралових берегах трансцендентних ставків. Поклоняючись Господу, вони бачать у воді відображення своїх вродливих облич з прекрасними носами, і від Господніх поцілунків їхні обличчя здаються ще прекрасніші.

23: На превеликий жаль, нещасні люди не обговорюють описи планет Вайкунтги, а замість того розмовляють про зовсім недостойні речі, які лише затьмарюють інтелект. Людей, які відмовляються слухати про Вайкунтгу і замість того розмовляють про матеріальний світ, доля жбурляє в найтемніші області невігластва.

24: Господь Брахма сказав: Любі півбоги, людська форма життя така важлива, що навіть ми прагнемо отримати її, бо тільки людина здатна досконало зрозуміти суть релігії і пізнати істину. Якщо, здобувши людську форму життя, істота не намагається пізнати Верховного Бога-Особу чи Його обитель, це означає, що вона перебуває під сильним впливом зовнішньої природи.

25: Люди, в яких відбуваються екстатичні переміни в тілі, пришвидшується подих і з’являється піт, коли вони слухають описи Господньої величі, піднімаються до Божого царства, навіть якщо вони ніколи не практикували медитації та інших аскез. Царство Бога вище за всі матеріальні всесвіти, і потрапити в нього прагнуть навіть Брахма та інші півбоги.

26: Отже, великі мудреці, Санака, Санатана, Санандана й Санат-кумара, своєю містичною силою, здобутою за допомогою йоґи, досягнувши Вайкунтги, відчули незрівнянне щастя. Вони побачили, що простори духовного неба осявають пишно оздоблені повітряні кораблі, якими керують найліпші віддані Вайкунтги, і що там над усім панує Верховний Бог-Особа.

27: Незворушно проминувши шість брам Вайкунтга-пурі, Господньої обителі, з усім їхнім пишним убранством, мудреці побачили при сьомій брамі двох осяйних істот однакового віку, озброєних булавами і прикрашених найдорожчими самоцвітами, сережками, діамантами, шоломами та шатами.

28: На грудях брамників, між їхніми чотирма блакитними руками, висіли ґірлянди зі свіжих квітів, приваблюючи сп’янілих бджіл. Насуплені брови, ніздрі, які невдоволено роздималися, і почервонілі очі брамників свідчили про їхнє збудження.

29: Великі мудреці, на чолі з Санакою, не знали таких понять, як «наше» і «їхнє», і відкривали перед собою всі двері. Без жодних прихованих думок і з щирим серцем вони увійшли в сьому браму так само, як вони пройшли через шість попередніх брам, зроблених із золота й діамантів.

30: Четверо хлопчиків-мудреців, тіла яких були прикриті лише повітрям, здавалися п’ятирічними дітьми, хоча й були найстаршими з усіх створінь і усвідомили істинну природу душі. Але коли брамники побачили мудреців, то своїми палицями закрили їм дорогу, не зважаючи на їхню велич, хоча мудреці аж ніяк не заслужили такого ставлення. Поведінка брамників була зовсім не до вподоби Господу.

31: Коли двоє головних брамників Шрі Харі перед очима всіх інших божественних істот зупинили Кумар, найдостойніших з достойних, очі Кумар від гніву почервоніли, тому що вони дуже прагнули побачити свого любого повелителя, Шрі Харі, Бога-Особу.

32: Мудреці сказали: Хто ці двоє, що проявляють настільки невластиву для Вайкунтги свідомість, хоча служать Самому Господу і, посідаючи таке високе становище, повинні були б мати такі самі якості, як і Господь? Як трапилося, що ці двоє живуть на Вайкунтзі? Хіба ж до Божого царства може увійти якийсь ворог? Верховний Бог-Особа ворогів не має. Хто може мати злобу на Нього? Мабуть, ці двоє    —    самозванці і тому підозрюють, що інші такі самі, як вони.

33: Жителі Вайкунтги живуть у повній гармонії з Верховним Богом-Особою, так само як маленька частка неба перебуває в повній гармонії з усім небом. Отож звідки в цьому царстві повної гармонії взялася насінина страху? Ці двоє мають вигляд жителів Вайкунтги, але як у їхню свідомість проникла ця двоїстість?

34: Тож зміркуймо, якої кари заслужили ці двоє грішників. Треба вибрати для них належну кару, яка в кінцевому підсумку дасть їм благо. Знайшовши двоїстість у бутті Вайкунтги, вони осквернилися, і тому не гідні залишатися тут. Вони повинні піти до матеріального світу, де жива істота змагається з трьома ворогами.

35: Коли брамники Вайкунтгалоки, що були, поза сумнівом, віддані Господа, усвідомили, що на них ляже брахманське прокляття, вони дуже злякалися і в розпачі впали до стіп брахманів, тому що проти брахманського прокляття безсила будь-яка зброя.

36: Почувши прокляття мудреців, брамники сказали: Ви покарали нас цілком заслужено, бо ми не вшанували таких мудреців, як ви. Але ми благаємо вас зглянутися на наше каяття, щоб, коли ми дедалі нижче опускатимемося в матеріальний світ, нас ніколи не огорнула ілюзія забуття про Верховного Бога-Особу.

37: Саме тоді Господь, який дарує радість праведним і якого називають Падманабга, тому що з Його пупа виріс лотос, дізнався про образу, якої припустилися зі святими Його слуги. Ступаючи тими самими стопами, яких шукають самітники й великі мудреці, Господь, у супроводі дружини, богині щастя, вирушив туди Сам.

38: Мудреці, на чолі з Санакою Ріші, побачили Верховного Бога-Особу, Вішну, якого вони раніше бачили тільки під час екстатичного трансу у своєму серці, але який тепер постав просто перед їхніми очима. Він наближався в супроводі Своїх супутників, що несли всі царські атрибути, як ото парасоля і віяло-чамара. Білі жмутки віял плавно злітали над Ним, як два лебеді, і від їхнього лагідного подуву перли на парасолі хиталися, скидаючись на краплі нектару, що падають з повного білого місяця, чи на краплі води, що стікають з крижаної бурульки під подувом теплого вітру.

39: Господь    —    вмістище всієї насолоди. Його благословенна присутність дарує всім щастя, а Його лагідний усміх і погляд доторкаються найглибших куточків серця. Прекрасне тіло Господа має темнуватий колір, а Його широкі груди дають притулок богині щастя, окрасі всього духовного світу, що вінчає небесне царство. Отож здавалося, ніби Господь особисто поширює красу і щастя духовного світу.

40: Господь був підперезений пасом, який яскраво сяяв на жовтому тлі шат, обвитих навколо Його широких стегон. На грудях Господа лежала ґірлянда зі свіжих квітів, і навколо неї бриніли бджоли. Його витончені зап’ястя прикрашали браслети. Одна з Його рук спочивала на плечі Ґаруди, Його носія, а друга гралася квіткою лотоса.

41: Щоки Господа вбирали око своєю красою і додавали краси Його сережкам у формі алігаторів, що сяяли яскравіше за блискавку. Господь мав точений ніс, а голову Господа вінчала всипана самоцвітами корона. Між Його міцними руками висіло чарівне намисто, а Його шию оздоблював славетний клейнод, відомий як Каустубга.

42: Вишукана врода Нараяни, в багато разів примножена інтелектом Його відданих, була настільки сліпуча, що затьмарювала навіть вроду богині щастя, яка пишається славою найпрекраснішої істоти. Любі півбоги, цьому Господу, що явив Себе в цьому образі, поклоняюся я, поклоняється Господь Шіва, а також всі ви. Мудреці, не можучи наситити свій погляд Його образом, радісно схилили свої голови до Його лотосових стіп.

43: Коли вітерець доніс до ніздрів чотирьох мудреців пахощі листочків туласі, що прикрашали лотосові стопи Бога-Особи, вони відчули зміну, яка відбулася і їхньому тілі й розумі, дарма що вони були прив’язані до пізнання безособистісного Брахмана.

44: Прекрасне обличчя Господа здалося їм вінчиком блакитного лотоса, а Господній усміх здавався їм розпущеною квіткою жасмину. Побачивши Господнє обличчя, мудреці відчули повне задоволення, і прагнучи знову охопити Господа поглядом, вони опустили очі на нігті Його лотосових стіп, подібні до рубінів. Так вони знову й знову оглядали трансцендентне тіло Господа, аж поки занурилися в медитацію на Його особистісний образ.

45: Це той самий образ Господа, на який медитують послідовники методу йоґи і який дарує йоґам велику насолоду в їхній медитації. Цей образ    —    не плід уяви, а реальність, і це підтверджують великі йоґи. Господь сповнений усіх восьми достоїнств, якими не може досконало оволодіти більше ніхто.

46: Кумари сказали: Любий Господи, Ти перебуваєш у серці кожного, але Ти не являєш Себе негідникам. Ми ж бачимо Тебе віч-на-віч, дарма що Ти безмежний. Ласкаво з’явившись перед нами, Ти підтвердив усе, що ми чули про Тебе від нашого батька, Брахми.

47: Ми знаємо, що Ти Верховна Абсолютна Істина, Бог-Особа, що проявляє Свій трансцендентний образ у чистому неоскверненому добрі. Цей вічний, трансцендентний образ Твоєї особистості можна пізнати тільки з Твоєї ласки і тільки непохитним відданим служінням. Це під силу великим мудрецям, чиї серця очищені відданістю.

48: Наділені найглибшою мудрістю і найбільшим досвідом знавці, які прозирають у суть усіх речей, слухають оповіді про благословенні діяння та розваги Господа, що більш за будь-що інше гідні того, щоб їх оспівувати і слухати про них. Такі люди байдужі навіть до найвищого з матеріальних досягнень, тобто до звільнення, не кажучи вже за інші, менш істотні благословення, як оце матеріальне щастя, доступне в райському царстві.

49: Господи, ми благаємо Тебе    —    нехай ми навіть народимося в пекельних умовах, аби тільки наше серце й розум завше були занурені в служіння Твоїм лотосовим стопам, наша мова    —    завше оздоблена [описами Твоїх діянь], як листки туласі набувають ще більшої краси, коли їх підносять Твоїм лотосовим стопам, і аби тільки в наші вуха завше вливалось оспівування Твоїх трансцендентних якостей.

50: Господи, ми складаємо шанобливі поклони Твоєму вічному образу Бога-Особи, який Ти так милостиво явив нам. Твою верховну, вічну форму не можуть побачити нещасні люди, вбогі на розум, але її споглядання дає незрівнянну втіху нашим очам і розуму.