ГЛАВА ОДИНАДЦЯТА

1: Шрі Майтрея сказав: Дорогий Відуро, почувши підбадьорливі слова великих мудреців, Дгрува Махараджа доторкнувся до води, зробив ачаман і поклав на лук стрілу, яку зробив Господь Нараяна.

2: Щойно Дгрува Махараджа поклав стрілу-нараянастру на тятиву свого лука, ілюзорні чари якшів одразу ж розвіялися, як розвіюються всі матеріальні страждання і насолоди, коли людина повністю пізнає свою істинну природу.

3: Дгрува Махараджа поклав на тятиву лука зброю, яку зробив Нараяна Ріші, і в ворожих воїнів зі свистом полетіли золоті стріли, оперені, як лебедині крила. Ці стріли скидалися на павичів, що з гучним криком входять у ліс.

4: Нажахані цими гострими стрілами, ворожі воїни не могли отямитися, але деякі якші, схопивши зброю, розлючено кинулися на Дгруву Махараджу. Як потривожені змії з піднятими клобуками кидаються на Ґаруду, так воїни-якші, піднявши зброю, побігли на Дгруву Махараджу.

5: Дгрува Махараджа, побачивши якшів, що бігли на нього, своїми стрілами став рубати їх на шматки. Відсікаючи якшам руки, ноги, голови й простромлюючи їм животи, він відправляв їх на планетну систему, що розміщена понад сонячною кулею і що її досягають тільки бездоганні брахмачарі, які ніколи не втрачали свого сімені.

6: Коли Сваямбгува Ману побачив, що його внук Дгрува Махараджа винищує невинних якшів, він співчуваючи якшам, разом з великими мудрецями вирушив до Дгруви, щоб напутити його.

7: Господь Ману сказав: Дорогий синку, зупинися! Треба уникати надмірного гніву, бо це дорога до пекла. Вбиваючи невинних якшів, ти вже перебираєш міру.

8: Любий синку, винищення невинних якшів, до якого ти взявся, не знаходить підтримки в знавців релігійних законів. Ця дія не достойна нашого роду, члени якого славляться знаннням того, що відповідає законам релігії, а що ні.

9: Синку, ти вже довів свою любов до брата й показав, як тебе засмутила його смерть від руки якші, але зваж, що за гріх одного якші ти вбив багатьох інших, які нічим не завинили.

10: Не слід вважати себе за тіло і уподібнюватися тваринам, які вбивають тіла інших. І насамперед це заборонено святим людям, які стали на шлях відданого служіння Верховному Богові-Особі.

11: Духовної обителі Харі, планет Вайкунтги, дуже важко досягнути, але тобі настільки пощастило, що ти, поклоняючись Господу як найвищому пристановищу всіх живих істот, вже заслужив право потрапити туди.

12: Ти чистий відданий Господа, і тому Господь завжди думає про тебе. Всі довірені слуги Господа теж шанують тебе. Твоє життя повинно становити взірець поведінки для всіх інших. Тому я дивуюся    —    чому ти задумав вчинити таку жахливу річ?

13: Господь дуже задоволений Своїм відданим, коли той проявляє в стосунках з іншими терплячість, милосердя, дружність і неупередженість.

14: Той, кому вдалося задовольнити Верховного Бога-Особу, ще за свого життя звільняється від грубої і тонкої матеріальної зумовленості. Звільнившись від усіх якостей матеріальної природи, він досягає безмежного духовного блаженства.

15: Творення матеріального світу починається з п’яти елементів, з яких потім утворюється все інше, включно з тілом чоловіка і жінки. Поєднуючись у статевих зносинах, чоловіки й жінки народжують нових чоловіків та жінок, які збільшують населення матеріального світу.

16: Ману вів далі: Дорогий царю Дгруво, творення, підтримання і знищення всього сущого в матеріальному світі відбувається тільки під впливом ілюзорної, матеріальної енерґії Верховного Бога-Особи і взаємодії трьох ґун матеріальної природи.

17: Дорогий Дгруво, Верховний Бог-Особа вільний від скверни ґун матеріальної природи. Він    —    віддалена причина творення проявленого матеріального космосу. Поштовх, який походить від Нього, породжує всі інші причини й наслідки. Таким чином він рухає весь світ, що схожий на залізо, яке рухається під впливом магніту.

18: Верховний Бог-Особа Своєю незбагненною й неперевершеною енерґією в формі часу спричинює взаємодію трьох ґун матеріальної природи, і внаслідок цього проявляється велике розмаїття енерґій. Здається, що Господь діє, але насправді Він бездіяльний. Він вбиває, але Він не вбивця. Все відбувається тільки під впливом Його незбагненних енерґій.

19: Дорогий Дгруво, Верховний Бог-Особа існує вічно, але в образі часу Він усе знищує. Він не має початку, хоча Сам Він початок усього сущого, і Він не має кінця, хоча все суще належного часу знаходить свій кінець. Живі істоти народжуються завдяки батькові і вмирають, коли до них приходить смерть, але Він завжди вільний від народження і смерті.

20: Верховний Бог-Особа присутній в матеріальному світів образі вічного часу, залишаючись безстороннім і до всього нейтральним. Ніхто не є Йому спільником, і ніхто не є Йому ворогом. Під впливом чинника часу всі насолоджуються чи страждають через свою власну карму, чи корисливу діяльність. Як під подувом вітру здіймається хмара куряви, так під впливом власної карми жива істота в матеріальному світі страждає чи насолоджується.

21: Верховний Бог-Особа, Вішну, всемогутній. Він дає всім живим істотам наслідки їхнім корисливих дій. Одні живі істоти живуть дуже мало, а інші    —    дуже довго, але Господь завжди залишається у Своєму трансцендентному становищі, і Його життя не може ні зменшуватися, ні збільшуватися.

22: Деякі пояснюють розмаїття видів живих істот і причину їхнього страждання та насолод наслідками їхньої карми. Інші кажуть називають причиною всього природу, ще інші    —    час, ще інші    —    долю, а ще інші    —    бажання.

23: Абсолютну Істину, Трансцендентність, ніколи не пізнати силою недосконалих чуттів. Він недоступний для прямого сприйняття. Він повелитель різноманітних енерґій, одною з яких є сукупна матеріальна енерґія, і ніхто не може зрозуміти Його задумів та дій. Отже, хоча Він первинна причина всіх причин, ніхто не може збагнути Його за допомогою умоглядних роздумів.

24: Дорогий синку, ці якші, послідовники Кувери, не винні в смерті твого брата. Причина і народження, і смерті кожної живої істоти    —    це Всевишній, причина всіх причин.

25: Верховний Бог-Особа створює матеріальний світ, Він підтримує його і Він належного часу знищує його, але, залишаючись трансцендентним до цієї діяльності, Він ніколи не підпадає під вплив его чи ґун матеріальної природи.

26: Верховний Бог-Особа    —    це Наддуша всіх живих істот. Він владика і опікун кожного. За посередництвом Своєї зовнішньої енерґії Він усіх творить, підтримує і знищує.

27: Любий Дгруво, будь ласка, віддайся Верховному Богові-Особі, найвищій меті всього світу. Кожен, навіть півбоги на чолі з Господом Брахмою, коряться Йому, як бик кориться господарю, що тягне його за простромлену йому через ніс мотузку.

28: Дорогий Дгруво, коли тобі було тільки п’ять років, тебе глибоко образили слова твоєї мачухи, і ти відважно залишив захист своєї матері й пішов у ліс, щоб присвятити себе йозі й доясгнути Верховного Бога-Особу. Завдяки цьому ти вже досягнув найвищої обителі в трьох світах.

29: Отож, дорогий Дгруво, зверни свій погляд до Верховної Особи, несхибного Брахмана. Повернувшись до свого природного становища, зверни обличчя до Верховного Бога-Особи і тоді, пізнавши себе, ти побачиш, що матеріальні відмінності    —    це просто міраж.

30: Повернувшись у своє природне становище і служачи Верховному Господу, всемогутньому вмістищу всієї насолоди, що перебуває в кожній живій істоті як Наддуша, ти дуже швидко забудеш ці оманні поняття «я» і «моє».

31: Дорогий царю, зваж усе, що я сказав тобі, і мої слова допоможуть тобі, як цілющі ліки допомагають недужому. Вгамуй свій гнів, бо гнів    —    це найбільший ворог на шляху духовного самоусвідомлення. Щасти тобі у всьому. Прислухайся до моїх настанов.

32: Той, хто бажає звільнитися від матеріального світу, не повинен піддаватися гніву, бо охоплена гнівом людина навіює страх на всіх істот, які оточують її.

33: Дорогий Дгруво, ти повбивав величезну кількість якшів, вважаючи їх за вбивць твого брата, але своїми діями ти стурбував брата Господи Шіви, Куверу, скарбничого півбогів. Зрозумій, що своїми діями ти образив Куверу і Господа Шіву.

34: Отож, синку, негайно постарайся вмилостивити Куверу чемними словами й молитвами, щоб його гнів не впав на наш рід.

35: Так Сваямбгува Ману настановив свого внука, Дгруву Махараджу, і після того той шанобливо поклонився йому. По тому Господь Ману разом і великі мудреці вирушили до своїх обителей.