ГЛАВА ЧОТИРНАДЦЯТА

TEXT 1: Верховний Бог-Особа сказав: І знову Я сповіщатиму тобі неперевершену, трансцендентальну мудрість, найкращу з усього знання, пізнавши яку, всі мудреці досягали найвищої досконалості.

TEXT 2: Людина, що просвітлена цим знанням, може досягти трансцендентної природи, такої самої, як і Моя власна, і тоді вона вже не народжуватиметься під час творення, і знищення не загрожуватиме їй.

TEXT 3: Сукупна матеріальна субстанція, що її називають Брахманом, є джерело народження, о сину Бгарати, і в цьому Брахмані Я зачинаю всіх живих істот, даючи їм можливість з’явитися на світ.

TEXT 4: Слід зрозуміти, що всі види життя, о сину Кунт, породжує лоно матеріальної природи, і що Я — батько, який дає сім’я.

TEXT 5: Матеріальну природу складають три ґуи: благочестя, пристрасть та невігластво. І коли вічна жива істота входить у зв’язок з природою, о міцнорукий Арджуно, ці ґуи обумовлюють її.

TEXT 6: О безгрішний, ґуа благочестя, що чистіша проти інших, просвітлює і звільняє від наслідків усіх гріхів. Тих, хто перебуває під впливом цієї ґуи, обумовлює відчуття щастя та знання.

TEXT 7: Модус пристрасті народжується з необмежених бажань та прагнень, о сину Кунт, і внаслідок цього втілена жива істота прив’язується до матеріальної кармічної діяльності.

TEXT 8: О сину Бгарати, знай, що ґуа пітьми, що породжена з невігластва, — причина омани всіх втілених живих істот. Наслідок цієї ґуи — безумство, лінощі й сон, що зв’язують обумовлену душу.

TEXT 9: О сину Бгарати, в ґуі благочестя людину обумовлює щастя, пристрасть штовхає її до кармічної діяльності, а невігластво, покриваючи знання людини, прирікає її на безумство.

TEXT 10: Інколи ґуа благочестя переважає, перемагаючи ґуи пристрасті й невігластва, о син Бгарати. Інколи ґуа пристрасті перемагає благочестя і невігластво. А інколи невігластво перемагає благочестя і пристрасть. Так і триває ця постійна боротьба за перевагу.

TEXT 11: Дію ґуи благочестя можна відчути, коли всі брами тіла освітлює знання.

TEXT 12: О провідник Бграт, коли зростає вплив ґуи пристрасті, розвиваються ознаки сильної прихильності, кармічної діяльності, надмірних зусиль і непідвладних контролю бажань і жаги.

TEXT 13: Коли посилюється ґуа невігластва, о сину Куру, тоді проявляється морок, бездіяльність, безумство та ілюзія.

TEXT 14: Якщо людина помирає в ґуі благочестя, вона досягає вищих планет, чистих планет великих мудреців.

TEXT 15: Якщо людина помирає в ґуі пристрасті, вона народжується серед тих, хто зайнятий кармічною діяльністю, а скінчивши життя в ґуі невігластва, вона народжується в царстві тварин.

TEXT 16: Наслідки благочестивої діяльності чисті, про неї кажуть, що її здійснюють в ґуі благочестя. Діяльність в ґуі пристрасті веде до злигоднів, а діяльність в ґуі невігластва — до глупоти.

TEXT 17: З ґуи благочестя розвивається істинне знання, з ґуи пристрасті розвивається жадібність, а з ґуи невігластва розвиваються дурість, безумство й ілюзія.

TEXT 18: Ті, хто перебуває в ґуі благочестя, поступово піднімаються на вищі планети; живі істоти, які перебувають у ґуі пристрасті, живуть на земних планетах; ті ж, на кого впливає бридка ґуа невігластва, опускаються в пекельні світи.

TEXT 19: Коли людина з усією певністю бачить, що немає іншого виконавця будь-якої діяльності, крім ґу природи, й знає Верховного Господа, трансцендентного щодо всіх цих ґу, вона досягає Моєї духовної природи.

TEXT 20: Коли втілена істота здатна вийти за межі трьох ґу, пов’язаних з матеріальним тілом, вона може звільнитись від народження, смерті, старості й завдаваних ними страждань, а також відчути смак нектару безсмертя ще в цьому житті.

TEXT 21: Арджуна спитав: Мій дорогий Господь, якими є ознаки людини, що піднеслась над цими трьома ґуами? Як вона поводиться? І як перемагає ґуи природи?

TEXTS 22-25: Верховний Господь сказав: О сину Пу, в кому просвітлення, прив’язаність та ілюзія не викликають зненависті, коли вони є, і хто не прагне їх, коли вони зникають, хто стійко і спокійно переносить усі перипетії будь-яких взаємодій матеріальних якостей, залишаючись безучасним і трансцендентним, знаючи, що діють лише ґуи; хто, заглибившись у самого себе, однаково ставиться до щастя й нещастя; для кого грудка землі, камінь або золото суть одне, хто однаково приймає бажане й небажане, хто стійкий, хто завжди — вихваляють його чи ображають, шанують чи зневажають — залишається врівноваженим; хто однаково ставиться як до друга, так і до ворога і хто зрікся всієї матеріальної діяльності — про таку людину можна сказати, що вона піднеслась над ґуами природи.

TEXT 26: Той, хто цілком присвячує себе відданому служінню й непохитний за будь-яких обставин, одразу ж підіймається над ґуами матеріальної природи й досягає рівня Брахмана.

TEXT 27: А Я є основою безособистісного Брахмана, безсмертного, нетлінного і вічного, який є істинним одвічним станом найвищого щастя.