ГЛАВА ВОСЬМА

1: Великий мудрець Майтрея Муні сказав Відурі: Нащадки царської династії Пуру    —    достойні слуги чистих відданих, тому що всі вони віддані Богові-Особі. Ти теж народився в цьому роді, і завдяки твоїм старанням трансцендентні розваги Господа щомиті набувають нової краси.

2: Отже, дозволь мені почати оповідати «Бгаґавата Пурану». Її повідав великим мудрецям Сам Бог-Особа, піклуючись про людей, які задля мізерних насолод надягають на себе пута жорстоких страждань.

3: Колись Санат-кумара на чолі хлопчиків-святих та інших великих мудреців звернувся в пошуках істинного знання до Господа Санкаршани, що перебуває на дні всесвіту, і так само, як і ти, запитав про Всудеву, Всевишнього.

4: Господь Санкаршана тоді медитував на Свого Верховного Господа, кого мудрі іменують Господом Всудевою, але, бажаючи великим вченим мудрецям добра і духовного розвитку, Він напіврозплющив Свої лотосові очі й заговорив до них.

5: Мудреці спустилися з вищих планет у нижню частину всесвіту водами Ґанґи, і тому волосся на їхній головах було мокрим. Мудреці доторкнулися до лотосових стіп Господа, яким поклоняються різноманітними підношеннями дочки зміїного царя, прагнучи знайти собі хороших чоловіків.

6: Обізнані з трансцендентними розвагами Господа, четверо Кумар на чолі з Санат-кумарою прославили Господа вишуканими мелодійними віршами, сповненими щирої любові. Господь Санкаршана підняв тисячі своїх каптурів, і навколо розлилося сяйво іскристих самоцвітів на Його головах.

7: Тоді Господь Санкаршана став викладати великому мудрецю Санат-кумарі, що тоді вже склав обітницю зреченості, суть «Шрімад-Бгаґаватам». Згодом Санат-кумара, відповідаючи на поставлені йому запитання, переповів «Шрімад-Бгаґаватам» Санкг’яяні Муні, так само, як почув його від Санкаршани.

8: Великий мудрець Санкг’яяна очолював усіх трансценденталістів. Коли він описував Господню славу, переповідаючи «Шрімад-Бгаґаватам», його слухали мій духовний вчитель, Парашара, а також Бріхаспаті.

9: Цей великий мудрець Парашара, про якого я згадав, за порадою великого мудреця Пуласт’ї, розповів цю найголовнішу з Пуран [«Шрімад-Бгаґаватам»] мені. Я також перекажу її тобі, любий синку, як я її почув, тому що ти мій вірний і щирий послідовник.

10: Коли всі три світи були занурені у воду, у всесвіті існував один тільки Ґарбгодакашаї Вішну, що лежав на Своєму ложі    —    велетенському змії Ананті. Він неначе дрімав, занурений у Свою внутрішню енерґію і вільний від впливу зовнішньої енерґії, але Його очі були привідкриті.

11: Як у дровах криється енерґія вогню, так Господь спочивав у водах всесвітньої заглади, зануривши в Себе всі живі істоти в їхніх тонких тілах. Господь лежав у самодіючій енерґії, яку називають калою.

12: Господь лежав у Своїй внутрішній енерґії протягом тисячі циклів із чотирьох юґ. Його зовнішня енерґія влаштувала так, що здавалось, ніби Він спить у водах творіння. Коли живі істоти під впливом енерґії кала-шакті стали знову проявлятися, щоб продовжувати ланцюг своїх кармічних дій, Він побачив, що Його трансцендентне тіло набуло синього відтінку.

13: Тонка форма творіння, на якій зосередилась Господня увага, була приведена в дію матеріальною ґуною страсті і вирвалася з Господнього черева назовні.

14: Вирвавшись назовні з черева Особи Вішну, в якому вона зародилася, сукупність корисливої діяльності живих істот набула обрисів лотосового пуп’янку. Корячись Його верховній волі, ця квітка, наче сонце, залила все своїм сяйвом і висушила широкий океан всесвітнього потопу.

15: Господь Вішну особисто увійшов у цей всесвітній лотос як Наддуша. Після того, як цей лотос наповнився всіма ґунами матеріальної природи, на світ з’явилось уособлення ведичної мудрості, відоме нам як самоявлений Брахма.

16: Народившись із лотоса, Брахма, хоча й сидів на самій його вершині, нічого не побачив навколо себе. Тому він спробував обійти весь космічний простір. Коли він, рухаючи очима, роздивлявся на всі боки, в нього з’явилося чотири голови, по одній на кожну сторону світу.

17: Господь Брахма, сидячи на тому лотосі, ніяк не міг збагнути належним чином, ні що таке творіння, ні що таке лотос і ні хто такий він сам. Наприкінці епохи під подихом вітрів всесвітнього спустошення завирували хвилі і став гойдатися кругами лотос.

18: Не маючи знання, Господь Брахма розмірковував: Хто я такий, що сиджу на цьому лотосі? Звідки виріс цей лотос? Адже повинно бути ще щось внизу, під водою, звідки виріс лотос.

19: З тими думками Господь Брахма, рухаючись каналом у стеблі лотоса, заглибився під воду. Але навіть після того, як він увійшов у це стебло і став наближатись до пупа Вішну, він не зміг знайти кореня.

20: О Відуро, за цими пошуками причини свого існування Брахма досягнув межі часу, який являє собою вічне колесо в руках Господа Вішну і який породжує в розумі живої істоти такі страхи, як, наприклад, страх смерті.

21: Так і не знайшовши того, що він шукав, він облишив свої зусилля і повернувся на вершину лотоса. Опанувавши своє дихання і відвернувши розум від усіх матеріальних об’єктів, він зосередив його на Верховному Господі.

22: Коли минуло сто років Брахми і коли його медитація стала досконалою, він розвинув потрібне розуміння і завдяки тому побачив у своєму серці Всевишнього, що Його не міг побачити раніше навіть ціною найбільших зусиль.

23: Брахма побачив на водах велетенське біле лотосове ложе    —    тіло Шеша-наґи, на якому самотньо спочивав Бог-Особа. Все навколо заливало сяйво від самоцвітів на каптурах Шеша-наґи, розсіюючи темряву цієї частини всесвіту.

24: Сяйво трансцендентного тіла Господа затьмарювало красу коралової гори. Коралова гора, вбрана в шати призахіднього неба, вражає своєю красою, але жовті шати Господа перевершували цю красу. Шолом Господа, всипаний самоцвітами, міг осоромити золотий пік на вершині коралової гори. Водоспади, трави й квіти прикрашають гору, наче ґірлянди, але навіть цей чарівний краєвид зблякнув би перед дивовижним видовищем самоцвітів, перлин та листків туласі, що оздоблювали руки й ноги велетенського тіла Господа.

25: Його трансцендентне тіло, безмежне за своєю довжиною і шириною, заповнювало всі три планетні системи    —    вищу, середню і нижчу. Тіло Господа сяяло своїми незрівнянними шатами і розмаїттям добірних оздоб.

26: Піднісши трохи Свої стопи вгору, Господь явив їх Брахмі. Його лотосові стопи    —    це джерело всіх благословень, які дарує вільне від матеріальної скверни віддане служіння. Ці благословення сходять на тих, хто поклоняється йому з чистою відданістю. Його подібні до місяців нігті на руках і стопах сяяли трансцендентними променями, що скидалися на квіткові пелюстки.

27: Своїм прекрасним усміхом Господь приймає служіння відданих і знищує всі їхні страждання. На прикрашеному сережками Господньому обличчі, з його чудовим точеним носом і бровами, вигравав відблиск променів, які йшли від Його вуст, і воно зачаровувало погляд.

28: Любий Відуро, стан Господа оповивала жовта тканина, що скидалася кольором на шафрановий пилок квітів кадамби, а також оздобний пояс. Груди Господа прикрашав знак шріватса і безцінне намисто.

29: Як сандалове дерево вкривають запашні квіти і гілки, так Господнє тіло вкривали коштовні самоцвіти і перли. Господь    —    це дерево, яке не має опори поза самим собою, владика всіх інших істот у всесвіті. Як сандалове дерево вкривають змії, так тіло Господа вкривали каптурі Ананти.

30: Здіймаючись, немов велетенська гора, Господь служить за оселю для всіх рухомих і нерухомих живих істот. Господь друг також і змій, тому що ГосподьАнанта    —    Його друг. Серед тисяч каптурів Ананта-наґи, увінчаних золотими шоломами, Господь був подібний до гори з тисячами золотих вершин. І так само, як гори іноді бувають всипані самоцвітами, так Його трансцендентне тіло було коштовними всипане самоцвітами. Як гори іноді опускаються в води океану, так і Господь іноді ховається під водами всесвітнього потопу.

31: Побачивши подібного до гори Господа, Брахма прийшов до висновку, що це Харі, Бог-Особа. Він побачив, що прекрасна ґірлянда на Господніх грудях прославляє Господа солодкозвучними гімнами, сповненими ведичної мудрості. Господа захищав бойовий диск Сударшана, і навіть Сонце, Місяць, повітря і вогонь не могли наблизитись до Нього.

32: Побачивши Верховного Господа, Господь Брахма, вершитель долі всесвіту, оглянув одночасно все творіння. Господь Брахма побачив озеро в пупі Господа Вішну, лотосову квітку, а також води потопу, сухе повітря і небо. Його очам відкрилося все.

33: Загорівшись ґуною страсті, Брахма відчув бажання творити. Побачивши п’ять причин світобудови, які показав йому Бог-Особа, і зосередивши розум на процесі творення, він став підносити шанобливі молитви до Господа.