ГЛАВА ДВАНАДЦЯТА

1: Великий мудрець Майтрея сказав: Дорогий Відуро, Дгрува Махараджа вгамував свій гнів і перестав убивати якшів. Коли Кувера, благословенний володар скарбниці півбогів, дізнався про це, він з’явився перед Дгрувою. Його постійно прославляли якші, кіннари й чарани. Звертаючись до Дгруви Махараджі, що стояв перед ним зі складеними долонями, він сказав.

2: Скарбничий Кувера сказав: О безгрішний сину кшатрії, я дуже радий, що ти, скорившись настановам свого діда, вгамував у собі ворожі почуття, хоча від них дуже важко відмовитися. Я дуже задоволений тобою.

3: Насправді ні ти не вбив якшів, ні якші не вбили твого брата, бо найвища причина народження й знищення всіх істот    —    це Верховний Господь в аспекті вічного часу.

4: Коли істота дивиться на себе й на інших через призму тілесної концепції життя, вважаючи: «Це я, а це ти»,    —    це бачення являє собою витвір невігластва. Ця тілесна концепція життя становить причину нескінченних народжень і смертей, примушуючи нас постійно гибіти в матеріальному світі.

5: Дорогий Дгруво, нехай Господь завжди посилає тобі щастя. Верховний Бог-Особа, недосяжний для чуттєвого сприйняття,    —    це Наддуша всіх живих істот, і тому всі живі істоти суть одне, й між ними не слід проводити різниці. Отож візьмися служити трансцендентній формі Господа, найвищому притулку всіх живих істот.

6: Повністю присвяти себе на віддане служіння Господу, бо тільки Він може звільнити нас від рабства в матеріальному світі. Хоча Господь прив’язаний до Своєї матеріальної енерґії, Він непричетний до її діяльності. Все в матеріальному світі відбувається під впливом незбагненної енерґії Верховного Бога-Особи.

7: Любий Дгруво Махарадже, сину Махараджі Уттанапади, ми завжди чуємо, що ти постійно занурений у трансцендентне любовне служіння Верховному Богові-Особі, чий пуп подібний до лотоса. Отож ти гідний отримати від мене будь-яке благословення. Прохай, будь ласка, не вагаючись, будь-яке благословення від мене.

8: Великий мудрець Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, коли Якшараджа Кувер [цар якшів] запропонував Дгруві Махараджі прохати будь-яке благословення, Дгрува, найпіднесеніший чистий відданий, мудрий і вдумливий цар, попрохав благословити його, щоб він мав непохитну віру в Верховного Бога-Особу й повсякчасно пам’ятав про Нього, бо завдяки цьому дуже легко подолати океан невігластва, який іншим перетнути дуже важко.

9: Син Ідавіди, Кувера, був дуже задоволений і радо дав Дгруві Махараджі благословення, яке той хотів. Після того він зникнув з-перед Дгрувиних очей, а Дгрува Махараджа повернувся до своєї столиці.

10: Живучи вдома, Дгрува Махараджа виконував багато великих жертвопринесень, щоб задовольнити Верховного Бога-Особу, що насолоджується всіма жертвопринесеннями. Визначені в писаннях жертовні церемонії покликані задовольнити мету усіх жертвопринесень, Господа Вішну, що дарує всі благословення.

11: Дгрува Махараджа з неослабною ревністю виконував віддане служіння Всевишньому, вмістищу всього сущого. Виконуючи віддане служіння Господу, він бачив, що усе суще перебуває в Ньому одному і що Він перебуває в усіх живих істотах. Господа називають Ач’ютою, тому що Він несхибно виконує Свій найголовніший обов’язок, захищаючи Своїх відданих.

12: Дгрува Махараджа посідав усі божественні якості. Він шанував відданих Верховного Господа, був дуже добрий до нещасних і невинних і захищав релігійні засади. Через ці якості всі піддані ставилися до нього як до рідного батька.

13: Дгрува Махараджа правив планетою протягом тридцяти шести тисяч років. За допомогою насолод він вичерпав наслідки своїх праведних вчинків, а за допомогою аскез, він вичерпав несприятливі наслідки.

14: Так Дгрува Махараджа, велика душа, володіючи собою, провів багато років, належно виконуючи три різновиди світської діяльності: дотримуючись релігійних засад, поліпшуючи своє матеріальне становище і задовольняючи всі свої матеріальні бажання. Врешті-решт він передав царський трон своєму синові.

15: Шріла Дгрува Махараджа усвідомлював, що космічний прояв вводить живих істот в ілюзію, як сновидіння чи фантасмагорія, тому що являє собою творіння ілюзорної, зовнішньої енерґії Верховного Господа.

16: Так Дгрува Махараджа врешті-решт покинув своє царство, яке охоплювало всю землю і яке оточували великі океани. Своє тіло, жінок, дітей, друзів, військо, багату скарбницю, зручні палаци й численні сади розваг він вважав за творіння ілюзорної енерґії. Коли прийшов час, він пішов у Гімалаї, в ліс Бадарікашрама.

17: У Бадарікашрамі Дгрува Махараджа реґулярно омивався в кришталево чистих, святих водах і завдяки тому повністю очистив свої чуття. Непорушно сидячи в йоґічній позі, йоґічними вправами він опанував своє дихання і рух життєвого повітря. Завдяки тому він втягнув свої чуття в себе. Після того він зосередив розум на формі арча-віґраха, що точно відповідала формі Господа, і, медитуючи на Нього, увійшов у глибокий транс.

18: Від трансцендентного блаженства з його очей невпинно котилися сльози, серце його тануло, волосся ставало дибки, а тіло проймав дрож. Повністю змінений трансом відданого служіння, Дгрува Махараджа повністю забув про своє тіло і повністю звільнився від матеріального рабства.

19: Коли в тілі Дгруви Махараджі стали проявлятися ознаки звільнення, він побачив прекрасний повітряний корабель, що спускався з неба, заливаючи своїм сяйвом усі десять сторін світу, наче блискучий повний місяць.

20: Дгрува Махараджа побачив у цьому повітряному кораблі двох прекрасних супутників Господа Вішну. Вони мали по чотири руки, і їхні тіла були темного кольору. Вони були юні, а їхні очі скидалися на рожеві лотоси. В руках вони тримали булави і були вбрані в чудові строї. Вони були прикрашені діадемами, намистом, браслетами й сережками.

21: Побачивши цих надзвичайних осіб, безпосередніх слуг Верховного Бога-Особи, відразу ж підвівся. Але від несподіванки і збентеження він забув усі правила прийому. Врешті-решт він просто поклонився їм зі складеними долонями і став оспівувати святі імена Господа.

22: Дгрува Махараджа завжди був занурений в думки про лотосові стопи Господа Крішни, і серце завжди було заповнене Крішною. Радісно усміхаючись, двоє довірених слуг Верховного Господа, Нанда й Сунанда, підійшли до Дгруви, що стояв перед ними зі складеними руками й смиренно схиленою головою, і звернулися до нього.

23: Нанда і Сунанда, двоє довірених супутників Господа Вішну, сказали: Дорогий царю, нехай тобі щастить. Послухай уважно, що ми тобі скажемо. Коли тобі було всього п’ять років, ти наклав на себе суворі аскези і глибоко задовольнив Верховного Бога-Особу.

24: Ми посланці Верховного Бога-Особи, творця всього світу, що тримає в руці лук Шарнґа. Нас послано, щоб забрати тебе в духовний світ.

25: Досягнути Вішнулоки дуже важко, але своєю аскезою ти здобув її. Навіть великі ріші та півбоги не можуть досягнути цього становища. Просто споглядаючи верховну обитель [планету Вішну], Сонце, Місяць та всі інші планети, зірки, сузір’я місячних домів і сонячні системи ходять навколо неї. Будь ласка, ходімо, ласкаво просимо на цю планету.

26: Дорогий царю Дгруво, ні твої предки, ні жодна інша істота перед тобою ще не досягали цієї трансцендентної планети. Вішнулока, де живе Сам Господь Вішну,    —    це найвища з усіх планет. Їй поклоняються жителі всіх інших планет всесвіту. Будь-ласка, приходь і живи там вічно.

27: О безсмертний, цей незрівнянний летючий корабель послав за тобою Верховний Бог-Особа, якому поклоняються найдобірнішими молитвами і який очолює всіх живих істот. Ти повністю гідний зійти на цей корабель.

28: Великий мудрець Майтрея вів далі: Махараджа Дгрува дуже дорогий Верховному Богові-Особі. Вислухавши солодкі слова головних супутників Господа з планети Вайкунтги, він одразу ж зробив священне омовіння, належно вбрався й завершив свої щоденні духовні обов’язки. Після того він шанобливо поклонився великим мудрецям і отримав їхні благословення.

29: Перш як зійти на корабель, Дгрува Махараджа віддав йому шану, обійшовши навколо нього, і поклонився супутникам Вішну. Тим часом його тіло стало сяяти, як розплавлене золото. Так Дгрува Махараджа був цілком готовий зійти на трансцендентний корабель.

30: Дгрува Махараджа вже збирався зійти на трансцендентний корабель, аж раптом побачив, що до нього наближається уособлена смерть. Не хвилюючись, він поставив ногу на голову смерті і так піднявся на літак, що був подібний до великого будинку.

31: В цю мить з неба залунали барабани й литаври, заспівали найславетніші ґандгарви, а інші півбоги стали посипати Дгруву Махараджу потоками квітів.

32: Трансцендентний корабель, у якому сидів Дгрува Махараджа, уже мав рушати, коли він загадав свою стражденну матір, Суніті. Він подумав: «Як я можу полетіти на планету Вайкунтги сам, покинувши нещасну матір тут?»

33: Піднесені Господні супутники з Вайкунтгалоки, Нанда й Сунанда, відразу ж зрозуміли, про що думає Дгрува Махараджа, і показали йому, що його матір уже летить в іншому літаку.

34: Долаючи космічний простір, по дорозі Дгрува Махараджа одну за одною побачив усі планети сонячної системи, а також усіх півбогів, що зі своїх літаків посипали його дощем квітів.

35: Так Дгрува Махараджа піднявся навіть над сімома планетними системами великих мудреців, що їх називають саптаріші. Піднявшись ще вище, він досягнув трансцендентної планети Господа Вішну, щоб жити там вічно.

36: Самосяйних планет Вайкунтги, чиїм відображеним світлом сяють усі світлосяйні планети матеріального світу, не можуть досягнути ті, хто не має милосердя до інших живих істот. Досягнути планет Вайкунтги, можуть тільки ті, хто постійно робить добро іншим живим істотам.

37: Вмиротворені, неупереджені, чисті серцем і тілом люди, які вміють дарувати радість всім іншим живим істотам, дружать тільки з відданими Господа. Тільки такі люди можуть легко досягнути досконалості    —    повернутися додому, до Бога.

38: Так Дгрува Махараджа, піднесений син Махараджі Уттанапади, повністю розвинувши свідомість Крішни, досягнув вершини трьох планетних систем.

39: Святий Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, нащадку Куру, як стадо биків ходить навколо стовпу, до якого прив’язані, тримаючись до нього правим боком, так і всі світила всесвіту з великою силою і швидкістю невпинно обертаються навколо обителі Дгруви Махараджі.

40: Побачивши велич Дгруви Махараджі, великий мудрець Нарада під звуки своєї віни з великою радістю проспівав на жертвопринесенні Прачетів такі три вірші.

41: Великий мудрець Нарада сказав: Просто силою свого духовного розвитку і могутніх аскез Дгрува Махараджа, син Суніті, вірної чоловікові, досягнув таке високе становище, якого не досягнути навіть так званим ведантистам або вірним послідовникам ведичних засад, не кажучи вже за звичайних царів.

42: Великий мудрець Нарада вів далі: Погляньте лише, як Дгрува Махараджа, ображений лихими словами своєї мачухи, пішов у ліс, коли йому було всього лиш п’ять років, і згідно з моїми настановами присвятив себе аскезі. Хоча Верховний Бог-Особа непереможний, Дгрува Махараджа завоював Його якостями, якими володіють віддані Господа.

43: Дгрува Махараджа досягнув піднесене становище, маючи всього лиш п’ять чи шість років, після шестимісячної аскези. О, такого становища не досягнути навіть великим кшатріям після років і років аскези.

44: Великий мудрець Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, я докладно розповів про велику славу і піднесену вдачу Дгруви Махараджі та відповів на всі твої запитання. Великі святі й віддані дуже люблять слухати про Дгруву Махараджу.

45: Слухаючи оповідь про Дгруву Махараджу, людина може задовольнити свої бажання багатства, слави і довгого життя. Ця оповідь настільки благословенна, що просто слухаючи про Дгруву Махараджу, можна навіть піднятися на райські планети чи на Дгрувалоку, якої він досягнув. Ця оповідь така славетна і могутня, що той, хто слухає її, здобуває прихильність півбогів і стає вільним від наслідків усіх своїх гріхів.

46: Кожен, хто слухає розповідь про Дгруву Махараджу і хто знову й знову намагається з вірою й відданістю збагнути його чисту вдачу, піднімається на рівень чистого відданого служіння. Для такої людини троїсті страждання матеріального життя безслідно розсіюються.

47: Кожен, хто слухає цю оповідь про Дгруву Махараджу, здобуває такі самі чудові якості, як у нього. Для тих, хто прагне слави, сили чи влади, це спосіб здобути їх, а для вдумливих людей, які хочуть, щоб їх шанували, це найліпший шлях до цього.

48: Великий мудрець Майтрея дав свою пораду: Діяння і якості Дгруви Махараджі треба вранці і ввечері зосереджено уславлювати в товаристві брахманів та інших двічі-народжених.

49–50: Ті, хто обрав своїм притулком лотосові стопи Господа, повинні переповідати цю оповідь про Дгруву Махараджу, не беручи винагороди. Найбільше радять повторювати цю оповідь в день повного чи нового місяця, в день після екадаші, в день, коли місяць входить у сузір’я Шравана, під кінець тітгі*, в день в’ятіпата**, в кінці місяця чи в неділю. Звичайно, цю оповідь треба повторювати перед охочими слухачами. Якщо переповідати цю історію таким чином, не бажаючи винагороди, як оповідач, так і слухачі досягнуть досконалості.

51: Оповідь про Дгруву Махараджу    —    це піднесене знання, яке дарує безсмертя. Людей, які не знають про Абсолютну Істину, можна вивести на істинний шлях. Ті, хто з трансцендентного милосердя беруть на себе труд піклуватися про нещасних живих істот, привертають увагу півбогів і отримують їхні благословення.

52: Трансцендентні діяння Дгруви Махараджі відомі всьому світові. Вони бездоганно чисті. Ще дитиною Дгрува Махараджа залишив усі свої іграшки, покинув захист матері і щиро віддався під захист Верховного Бога-Особи, Вішну. На цьому, дорогий Відуро, я закінчую оповідь, бо я все розповів тобі.