ГЛАВА ТРИНАДЦЯТА

1: Звертаючись до всіх ріші на чолі з Шаунакою, Сута Ґосвамі вів далі: Почувши від Майтреї Ріші розповідь про те, як Дгрува Махараджа досягнув обителі Господа Вішну, Відура відчув прилив відданості Верховному Богові-Особі й звернувся до Майтреї з дальшими запитанням.

2: Відура запитав Майтрею: О піднесений відданий, хто такі Прачети? До якого роду вони належать? Чиї вони сини і де вони влаштували велике жертвопринесення?

3: Відура вів далі: Я знаю, що великий мудрець Нарада    —    це найбільший з усіх відданих. Він уклав панчаратріку, зведення правил відданого служіння, і особисто зустрічався з Верховним Богом-Особою.

4: Коли Прачети виконували релігійні обряди й ритуали жертвопринесення, поклоняючись Верховному Богові-Особі для Його задоволення, великий мудрець Нарада описував трансцендентні якості Дгруви Махараджі.

5: Дорогий брахмано, як Нарада Муні прославляв Верховного Бога-Особу і про які Господні розваги він розповідав у тому зібранні? Я дуже прагну почути про це. Будь ласка, перекажи мені все, що він повідав, прославляючи Господа.

6: Великий мудрець Майтрея у відповідь сказав: Дорогий Відуро, коли Махараджа Дгрува пішов у ліс, його син Уткала не захотів зійти на царський трон батька, трон правителя всієї планети.

7: Уткала від самого народження був повністю задоволений і не мав жодної прив’язаності до світу. Він однаково ставився до всіх і бачив, що все перебуває в Наддуші, а Наддуша перебуває в серці кожного.

8–9: Здобувши глибоке знання Верховного Брахмана, він уже звільнився від тілесного рабства. Цей стан звільнення називається нірвана. Він досягнув трансцендентного блаженства і завжди залишався в цьому радісному стані, який ставав тільки дедалі глибшим. Він зміг досягнути цього завдяки практиці бгакті-йоґи, яку порівнюють до вогню, тому що вона спалює всю матеріальну скверну. Він завжди залишався в своєму предвічному становищі самоусвідомлення і не бачив нічого, крім Верховного Господа, присвячуючи себе відданому служінню Господу.

10: Малорозумним людям на дорозі Уткала здавався дурним, сліпим, німим, глухим і божевільним, хоча дійсність була зовсім інакша. Він був подібний до вогню, що жевріє під покровом попелу, не показуючи свого полум’я.

11: Через це радники і старійшини роду вирішили, що Уткала недоумкуватий і божевільний. Отож на царський трон посадили його молодшого брата Ватсару, сина Бграмі, і він став царем світу.

12: Любою дружиною царя Ватсари була Сварвітгі, що народила шестеро синів, яких звали Пушпарна, Тіґмакету, Іша, Урджа, Васу і Джая.

13: Пушпарна мав дві дружини, яких звали Прабга і Доша. Прабга мала три сина на ім’я Пратар, Мадг’яндінам і Саям.

14: Доша теж мала трьох синів: Прадошу, Нішітгу і В’юшту. Дружину В’юшти звали Пушкаріні, і вона привела на світ могутнього сина, якого звали Сарватеджа.

15–16: Дружина Сарватеджі, Акуті, народила сина на ім’я Чакшуша, який став шостим Ману, коли закінчилася епоха попереднього Ману. Надвала, дружина Чакшуші Ману, народила бездоганних синів, яких звали Пуру, Кутса, Тріта, Д’юмна, Сат’яван, Ріта, Врата, Аґніштома, Атіратра, Прад’юмна, Шібі та Улмука.

17: Серед цих дванадцяти синів Улмука зачав у лоні своєї дружини Пушкаріні шістьох синів. Усі вони були чудовими синами і звали їх Анґа, Сумана, Кг’яті, Крату, Анґіра та Ґая.

18: Дружина Анґи Сунітга народила сина, якого звали Вена і який мав дуже лиху вдачу. Святий цар Анґа був дуже розчарований поганою вдачею Вени і тому покинув дім та царство і пішов у ліс.

19–20: Дорогий Відуро, коли великі мудреці проклинають когось, їхні слова нездоланні, як блискавка. Коли вони в гніві прокляли Вену, той відразу ж умер. По його смерті за відсутністю царя підняли голову шахраї та злодії, в царстві зник порядок, і всі піддані терпіли великі страждання. Побачивши це, великі мудреці використали праву руку як кий для збивання, і внаслідок цього на Землю зійшов Господь Вішну у Своєму частковому прояві, з’явившись як цар Прітгу, первинний імператор світу.

21: Відура запитав мудреця Майтрею: Дорогий брахмано, цар Анґа був дуже піднесена людина шляхетної вдачі. Він посідав якості святого і шанував брахманічну культуру. Як сталося, що в такої великої душі народився лихий син, як оце Вена, через якого розчарований цар покинув своє царство?

22: Відура далі розпитував Майтрею: Чому сталося так, великі мудреці, досконало обізнані з релігійними засадами, вирішили проклясти царя Вену, що тримав у руках каральний жезл, і піддали його найстрашнішій карі [брахма-шапі]?

23: Ніхто з підданих у державі не має права ганити царя, навіть якщо здається, що він вчинив тяжкий гріх. Завдяки своїй силі цар завжди має більшу владу, ніж усі інші правителі.

24: Відура попрохав Майтрею: Дорогий брахмано, ти знаєш усе, що було в минулому і що буде в майбутньому, тому прагну почути від тебе про все, що зробив цар Вена. Я твій вірний відданий, тому, будь ласка, розкажи мені про це.

25: Шрі Майтрея відповів: Дорогий Відуро, якось цар Анґа влаштував велике жертвопринесення, що називається ашвамедга. Усі присутні на ньому брахмани знали, як запрошувати півбогів, але попри всі їхні зусилля, ніхто з півбогів не прийшов на це жертвопринесення.

26: Тоді жерці, які проводили жертвопринесення, повідомили царю Анзі: О царю, ми належним чином офіруємо очищене масло у жертовний вогонь, але попри всі наші зусилля не приймають підношення.

27: О царю, ми певні, що все потрібне для жертвопринесення ти зібрав дуже ретельно і з великою вірою, нічого не осквернивши. Ми теж повторюємо ведичні гімни без жодних вад, тому що всі присутні брахмани-жерці досвідчені і виконують усі обряди належним чином.

28: Дорогий царю, ми не знаходимо причини, з якої півбоги могли б образитися, однак ніхто з півбогів, свідків жертвопринесення, не приймає своєї частки підношень. Ми не знаємо, в чому тут причина.

29: Майтрея розповідав далі: Почувши слова жерців, цар Анґа був дуже пригнічений. Взявши дозвіл у жерців, він перервав свою мовчанку і звернувся до присутніх на жертвопринесенні жерців із запитанням.

30: Цар Анґа звернувся до жерців: Дорогі жерці, будь ласка, скажіть мені, яку образу я вчинив. Незважаючи на запрошення, півбоги не приходять на жертвопринесення й не приймають свої частки підношень.

31: Головні жерці сказали: О царю, ми не знаходимо жодного гріха, який би ти вчинив за цього життя, навіть у своєму розумі, отож за тобою немає вини. Однак, як ми бачимо, у минулому житті ти вчинив гріх, через який ти, незважаючи на всі свої чесности, не маєш сина.

32: Щасти тобі, царю. Ти не маєш сина, але якщо ти звернешся з молитвою до Верховного Господа, прохаючи в Нього сина, і виконаєш задля цього жертвопринесення, Верховний Бог-Особа, що насолоджується жертвопринесеннями, виконає твоє бажання.

33: Коли ти, прохаючи сина, прикличеш Харі, Верховного Господа, що насолоджується всіма жертвопринесеннями, разом з ним прийдуть усі півбоги і приймуть свої частки жертовних дарів.

34: Коли людина приносить жертви [згідно з засадами діяльності карма-канда], Господь неодміно виконує її бажання, з яким вона поклоняється Йому.

35: Отже, для того, щоб у царя Анґи народився син, вони вирішили принести жертви Господу Вішну, що перебуває в серцях усіх живих істот.

36: Коли жертовні дари офірували в вогонь, з жертовника з’явилася вбрана в білі шати особа з золотою ґірляндою. Ця особа тримала в руках золотий горщик із звареним у молоці рисом.

37: Великодушний цар з дозволу жерців взяв цю страву в складені долоні і, понюхавши її сам, дав частку своїй дружині.

38: Хоча цариця до того не могла народити сина, з’ївши той рис, що сприяв появі дитини чоловічої статі, вона завагітніла від свого чоловіка і належного часу народила сина.

39: Частина предків хлопчика належала до роду уособлення безбожності. Його дід був уособленням смерті, і хлопчик з дитинства вдався в нього, ставши дуже безбожним.

40: Взявши лук і стріли, жорстокий хлопець ішов у ліс і без потреби вбивав невинних оленів. Коли люди бачили його, вони кричали: «Ось іде жорстокий Вена! Ось іде жорстокий Вена!»

41: Хлопець був такий жорстокий, що навіть, граючись із дітьми, своїми ровесниками, він безжально вбивав їх, наче призначених на заріз тварин.

42: Бачачи жорстокість і безсердечність свого сина Вени цар Анґа всіляко карав його й намагався перевиховати, але царю так і не вдалося навернути його на добро. Це глибоко пригнічувало царя.

43: Цар думав про себе: Люди, які не мають сина, дуже щасливі. Вони, мабуть, в минулому житті поклонялися Господу, і тепер їм не доводиться страждати від нестерпних мук, яких завдає поганий син.

44: Гріховний син занапащає добре ім’я людини. Його нечестива поведінка вдома сіє безбожність і чвари серед всіх, хто його оточує і приносить тільки нескінченні турботи.

45: Яка розумна і розважлива людина хотіла б мати такого нікчемного сина? Такий син    —    це просто пута ілюзії, що перетворюють домівку на пекло.

46: Далі цар став міркувати: Мати поганого сина ліпше, ніж мати хорошого, тому що хороший син посилює прив’язаність до домівки, а поганий    —    навпаки. Поганий син, перетворює дім на пекло, і тоді розумному чоловікові дуже легко відректися від такого дому.

47: Такі думки не давали царю Анзі заснути вночі. Сімейне життя втратило для нього будь-яку привабливість. Тому якось, глухої ночі, він встав з ліжка й пішов від матері Вени [своєї дружини], що глибоко спала. Обірвавши всяку прив’язаність до свого царства, палацу й величезних багатств, він без нічийого відома вислизнув з дому й пішов у ліс.

48: Коли стало ясно, що цар байдуже покинув свій дім, усі його близькі, жерці, радники, друзі й жителі царства глибоко зажурилися. Вони кинулися шукати за ним по всьому світі, як невмілий містик намагається знайти в своєму серці Наддушу.

49: Обшукавши всі землі і не знайшовши навіть сліду царя, розчаровані піддані повернулися в столицю, куди після зникнення царя зійшлися великі мудреці з усієї країни. Зі сльозами на очах шукачі поклонилися мудрецям і сказали, що вони ніде не знайшли царя.