ГЛАВА ДВАДЦЯТА

1: Великий мудрець Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, Верховний Бог-Особа, Господь Вішну, глибоко задоволений дев’яностома дев’ятьма жертвопринесеннями коня, з’явився на місці жертвопринесення царя Прітгу у супроводі царя Індри. Господь Вішну звернувся до Махараджі Прітгу.

2: Господь Вішну, Верховний Бог-Особа, сказав: Дорогий царю Прітгу, Індра, цар райських планет, помішав тобі виконати сто жертвопринесень коня. Ось він прийшов зі Мною, щоб попрохати вибачення, отож пробач йому.

3: О царю, того, хто наділений великою мудрістю і схильний робити іншим добро, вважають за найліпшого серед людей. Піднесена людина ніколи не бажає зла іншим істотам. Люди гострого інтелекту завжди пам’ятають, що матеріальне тіло відмінне від душі.

4: Якщо така особа, як ти, що, виконуючи настанови попередніх ачарій, досягає високого рівня духовного розвитку, піддається впливу Моєї матеріальної енерґії і впадає в оману, то всі твої зусилля можна вважати марними.

5: Ті, хто досконало розуміє природу тілесної концепції життя і знає, що тіло утворене з невігластва, бажань та дій, заснованих на ілюзії, ніколи не прив’язується до тіла.

6: Як може мудра людина, вільна від прив’язаності до тіла, прив’язатися під впливом тілесної концепції життя до дому, дітей, статків та інших продуктів тілесної діяльності?

7: Індивідуальна душа єдина, чиста, нематеріальна і самосяйна. Вона містить у собі всі хороші якості і проникає в усе. Вона вільна від матеріальних покровів і залишається свідком усіх дій. Вона завжди відмінна від інших живих істот і трансцендентна до всіх втілених дшу.

8: Той, хто володіє досконалим знанням про Параматму та атму, ніколи не підпадає під вплив ґун матеріальної природи, навіть живучи в матеріальному світі, тому що він завжди занурений у трансцендентне любовне служіння Мені.

9: Верховний Бог-Особа, Господь Вішну, вів далі: Дорогий царю Прітгу, коли людина, виконуючи всі свої фахові обов’язки, з любов’ю служить Мені, не прагнучи ніякої матеріальної вигоди, вона поступово здобуває глибоке внутрішнє вдоволення.

10: Коли серце відданого очищується від усієї матеріальної скверни, його свідомість ширшає і яснішає, даючи йому змогу бачити єдину природу всього сущого. Тоді він досягає вмиротворення і втверджується на одному рівні зі Мною, ставши сач-чід-ананда-віґрахою.

11: Кожен, хто знає, що незмінна душа тільки наглядає за цим матеріальним тілом, утвореним з п’яти грубих елементів, органів чуттів, органів дії та розуму, стає гідним звільнитися від матеріального рабства.

12: Господь Вішну сказав царю Прітгу: Дорогий царю, постійні зміни, які охоплють все суще в цьому світі, відбуваються під впливом взаємодії трьох ґун матеріальної природи. Тіло складає сукупність п’яти елементів, чуттів, півбогів, які керують чуттями, а також розум, який штовхає до діяльності душа. Духовна душа повністю відмінна від цього поєднання грубих і тонких матеріальних елементів, і тому Мій відданий, зв’язаний зі Мною почуттями глибокої любові та дружби і наділений довершеним знанням, не переймається матеріальними радощами й стражданнями.

13: Звитяжний царю, будь ласка, завжди залишайся врівноваженим і стався однаково до всіх: до вищих за себе, рівних собі чи нижчих за себе. Не переймайся минущими почуттями страждання і щастя. Повністю приборкай розум і чуття. Перебуваючи в такому трансцендентному стані, старайся виконувати обов’язки царя за будь-яких обставин, в яких можеш опинитися згідно з Моїм задумом, тому що твій єдиний обов’язок полягає в тому, щоб захищати своїх підданих.

14: Визначений обов’язок царя полягає в тому, щоб піклуватися про всіх людей, підданих своєї держави. Цар, який захищає підданих, в наступному житті отримує одну шосту всіх їхніх праведних вчинків. Натомість, якщо цар, чи голова виконавчої влади, просто збирає з підданих податки і не піклується про них, як належить піклуватися про людей, плоди його праведних дій переходять до підданих, а на нього, за те, що він не захищав їх, спадає кара за їхні гріхи.

15: Господь вів далі: Дорогий царю Прітгу, якщо ти завжди піклуватимешся про підданих згідно з настановами вчених брахманів, отриманими в учнівській спадкоємності й почутими від духовного вчителя, і якщо ти, відкинувши прив’язаність до умоглядних теорій, будеш дотримуватися всіх релігійних засад, що їх визначають авторитети, тоді всі твої піддані будуть щасливі і любитимуть тебе, а тобі скоро вдасться побачити таких звільнених осіб, як четверо Кумар [Санаку, Санатану, Санандану і Санат-кумару].

16: Дорогий царю, Мене дуже привабили твої піднесені якості й досконала поведінка, і Я відчуваю велику прихильність до тебе. Прохай від Мене будь-яке благословення. Той, хто не має піднесених якостей і не поводиться гідним чином, не може здобути Мою ласку, просто виконуючи жертвопринесення і суворі аскези чи практикуючи містичну йоґу. Але Я завжди залишаюся в серці того, хто залишається врівноваженим за будь-яких обставин.

17: Великий святий Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, Махараджа Прітгу, завойовник усього світу, зі схиленою головою прийняв усіх настанови Верховного Бога-Особи.

18: Цар Індра, що стояв поряд, засоромився своїх вчинків і кинувся долі, щоб доторкнутися до лотосових стіп царя Прітгу. Але Прітгу Махараджа в великому екстазі обійняв Індру і забув про свої ворожі почуття, викликані крадіжкою жертовного коня.

19: Цар Прітгу виконав пишне поклоніння лотосовим стопам Верховного Бога-Особи, що був до нього такий милостивий. Коли Прітгу Махараджа поклонявся лотосовим стопам Господа, він відчував дедалі більший екстаз відданого служіння.

20: Господь уже збирався піти, але не зміг, підкорений поведінкою царя Прітгу. Дивлячись Своїми лотосовими очима на Махараджу Прітгу, Господь залишився, тому що Він завжди бажає добра Своїм відданим.

21: Очі первинного царя, Махараджі Прітгу, наповнили сльози, а голос його тремтів і переривався. Він не міг ні ясно бачити Господа, ні говорити з Ним. Він просто обійняв Господа у своєму серці і залишився стояти зі складеними долонями.

22: Верховний Бог-Особа стояв, майже торкаючись Своїми лотосовими стопами землі і тримаючи долоню Своєї руки на високому плечі Ґаруди, ворога змій. Махараджа Прітгу, здавалося, ніяк не міг надивитися на Господа, хоч скільки він споглядав Господа, витираючи з очей сльози. Врешті-решт цар звернувся до Господа з молитвою.

23: Дорогий Господи, Ти ліпший за всіх півбогів, що дарують благословення. Отож, чи прохатиме наділена знанням людина від Тебе благословення, яких прагнуть живі істоти, введені в оману ґунами матеріальної природи? Такі благословення приходять самі собою навіть до живих істот, які мучаться в пекельних умовах життя. Дорогий Господи, Ти можеш дарувати змогу злитися з Твоїм існуванням, але я не бажаю такого благословення.

24: Дорогий Господи, отож я не бажаю зливатися з Твоїм існуванням, бо це благословення позбавляє можливості пити нектар з Твоїх лотосових стіп. Благослови мене, дарувавши мільйон вух, щоб я міг слухати з вуст Твоїх чистих відданих уславлення Твоїх лотосових стіп.

25: Дорогий Господи, Тебе прославляють вишуканими віршами, які складають великі святі. Уславлення Твоїх лотосових стіп подібне до шафранового пилку. Відчувши аромат Твоїх вкритих шафрановим пилком лотосових стіп, що його несуть з собою трансцендентні звуки, які сходять з вуст великих відданих, занурена в забуття жива істота поступово згадує свої вічні стосунки з Тобою. Таким чином віддані поступово починають розуміти справжню цінність життя. Дорогий Господи, тому я не потребую жодних інших благословень, крім одного    —    можливості слухати слова Твого чистого відданого.

26: Всеславний Господи, якщо людина хоча б раз почує в гурті чистих відданих про Твої славетні діяння, вона вже не покине товариства відданих. Покинути товариство відданих може тільки той, хто нічим не ліпший за тварину, бо кожен, в кого є якийсь розум, ніколи не зробить такої помилки. Навіть богиня щастя, що прагнучи слухати про Твої незліченні діяння і трансцендентні якості, визнала, що слухати й оспівувати Твою славу    —    це найвища досконалість.

27: Я прагну віднині присвятити себе служінню лотосовим стопам Верховного Бога-Особи і служити Тобі так само, як богиня щастя, що завжди тримає в руці лотос, бо Верховний Бог-Особа посідає всі трансцендентні якості. Я боюся, що ми можемо сваритися з богинею щастя, адже ми обоє будемо з неподільною увагою виконувати одне й те саме служіння.

28: Дорогий Господи всесвіту, богиня щастя, Лакшмі,    —    це мати всесвіту, однак я боюся, що вона може розгніватися на мене за спробу взяти в неї її служіння й робити те, до чого вона сама дуже прив’язана. Однак я надіюся, що, навіть якщо постане якесь непорозуміння, Ти заступишся за мене, бо Ти дуже ласкавий до нещасних і навіть незначну послугу Своїх слуг завжди приймаєш як щось дуже значне. Тому, навіть якщо вона розсердиться, я гадаю, що це Тобі не зашкодить, бо Ти самодостатній і може обійтися без неї.

29: Хоча великі святі завжди перебувають у звільненому стані, вони беруться до відданого служіння Тобі, що являє собою єдиний спосіб звільнитися від ілюзій матеріального існування. Господи, коли звільнені душі шукають притулку біля Твоїх лотосових стіп, вони це роблять тільки тому, що вони повсякчасно думають про них, бо іншої причини для цього в них немає.

30: Дорогий Господи, Твої слова до Свого безкорисливого відданого дуже пантеличать мене. Спокуси, які Ти пропонуєш у Ведах, аж ніяк не являють гідної винагороди для чистих відданих. Тільки звичайні люди, зв’язані солодкими словами Вед і зачаровані плодами своєї праці, знову й знову поринають у корисливу діяльність.

31: Господи, під впливом Твоєї ілюзорної енерґії всі живі істоти в матеріальному світі забули своє істинне, природне становище і через своє невігластво завжди прагнуть щастя в формі світського спілкування, дружби й любові. Отжо, будь ласка, не прохай мене взяти від Тебе якісь матеріальні благословення. Замість того, як батько, що всебічно піклується про сина, не чекаючи на його прохання, даруй мені все, що Ти вважаєш найбільш корисним для мене.

32: Великий мудрець Майтрея вів далі: Вислухавши молитву Прітгу Махараджі, Господь, свідок усього, що відбувається у всесвіті, сказав царю: Дорогий царю, будь благословенний    —    завжди виконуй віддане служіння Мені. Тільки та мудра людина, яка має такі чисті цілі, про які говориш ти, може подолати непереможну ілюзорну енерґію майі.

33: Дорогий царю, захиснику підданих, ретельно виконуй Мої накази й нічим не бентежся. Кожному, хто просто вірно виконує Мої накази, буде завжди і всюди щастити.

34: Великий мудрець Майтрея сказав Відурі: Верховний Бог-Особа високо оцінив сповнені глибокого змісту молитви Махараджі Прітгу. Цар належно вшанував Господа, і Господь, благословивши його, вирішив піти.

35–36: Цар Прітгу належно вшанував усіх півбогів, великих мудреців, жителів Пітрілоки, жителів Ґандгарвалоки, Сіддгалоки, Чараналоки, Паннаґалоки, Кіннаралоки, Апсаралоки, планет земного типу і планет птахів. Також він вшанував багатьох інших живих істот, які прийшли на місце жертвопринесення. Зі складеними долонями він віддав шану їм усім, а також Верховному Богові-Особі та особистим супутникам Господа, задовольняючи їх люб’язною мовою та якомога коштовнішими дарами. Після цього всі вони вслід за Господом Вішну повернулися до своїх обителей.

37: Несхибний Верховний Бог-Особа, зачарувавши царя і всіх присутніх жерців, повернувся до Своєї обителі в духовному небі.

38: Цар Прітгу шанобливо поклонився Верховному Богові-Особі, Верховному Господу всіх півбогів. Хоча Господь недосяжний для матеріального бачення, Він явив Себе очам Махараджі Прітгу. Поклонившись Господу, цар повернувся додому.