ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ДРУГА

1: Великий мудрець Майтрея сказав: Коли піддані підносили такі молитви могутньому царю Прітгу, туди прийшли четверо Кумар, осяйні, мов сонце.

2: Побачивши сліпуче сяйво, цар та його супутники зрозуміли, що до них з неба спускаються четверо Кумар, володарі всіх містичних сил.

3: Побачивши чотирьох Кумар, Прітгу Махараджа прагнув гідно привітати їх. Разом зі своїми урядовцями цар схвильовано схопився на ноги, немов чуття зумовленої душі, що рвуться до спокус, які пропонують ґуни матеріальної природи.

4: Вони привітали великих мудреців згідно з приписами шастр, і ті на їхнє запрошення сіли. Захоплений величчю мудреців цар поклонився їм, віддаючи їм свою шану.

5: Помивши лотосові стопи Кумар, цар побризкав нею своє волосся. Шанобливо привітавши Кумар, цар показав ідеальний приклад того, як слід зустрічати людину високого духовного рівня.

6: Сидячи на золотому троні, четверо старших братів Господа Шіви були схожими на вогонь, що палає на жертовному вівтарі. Шляхетний Махараджа Прітгу, старанно стримуючи себе, з великою повагою заговорив до них.

7: Цар Прітгу сказав: О великі мудреці, о уособлення щасливої долі, побачити вас дуже важко навіть для йоґів-містиків. Рідко кому вдається побачити вас. Я не знаю, за які праведні вчинки ви благословили мене, поставши переді мною.

8: Кожен, ким задоволені брахмани і вайшнави, може здобути все, що дуже важко здобути в цьому житті чи після смерті, і, крім того, завойовує прихильність Господа Шіви й Господа Вішну, які завжди супроводжують брахманів та вайшнавів.

9: Прітгу Махараджа вів далі: Хоча ви мандруєте всіма планетними системами, люди не бачать вас, як вони не бачать Наддушу, що перебуває як свідок у серці кожного. Навіть Господь Брахма і Господь Шіва не можуть збагнути Наддушу.

10: Навіть не дуже багаті і прив’язані до сімейного життя люди стають дуже славетними, коли до них додому приходять святі особи. Коли господар і слуги пропонують піднесеним гостям воду, запрошують їх сісти і гідно приймають їх, їхня домівка і вони самі стають славетними.

11: Натомість дім, сповнений усіх матеріальних статків і багатств, але куди ніколи не пускають відданих і де не омивають їхні стопи, вважають за дерево, в якому зробили собі кубло отруйні змії.

12: Махарадж Прітгу привітав чотирьох Кумар і, назвавши їх найліпшими з брахманів, сказав: Від самого народження ви вірно дотримуєтеся обітниці безшлюбності. Хоча ви пізнали шлях до звільнення, ви зберігаєте вигляд маленьких дітей.

13: Прітгу Махараджа запитав мудреців про долю тих, хто внаслідок власних дій заплутався в тенетах небезпечного матеріального існування, а також про те, чи можуть досягти якогось щастя люди, які мають на меті лише задоволення чуттів.

14: Прітгу Махараджа вів далі: Дорогі мої повелителі, мені немає сенсу запитувати вас про те, щасливі ви чи ні, бо ви завше занурені в духовне блаженство. Ви стоїте вище за породжені розумом уявлення про щастя і нещастя.

15: Я твердо переконаний, що такі особи, як ви,    —    це єдині друзі нещасних істот, які палають у вогні матеріального існування. Тому я запитую вас: як нам, потрапивши в матеріальний світ, дуже швидко досягнути найвищої мети життя?

16: Верховний Бог-Особа завжди прагне піднести всіх живих істот, Свої невід’ємні частки, і задля їнього добра мандрує всім світом в образі свідомих своєї сутності осіб, як оце ви.

17: Великий мудрець Майтрея вів далі: Вислухавши слова Прітгу Махараджі, сповнені глибокого змісту, доречні, слушні і солодкі для слуху, Санат-кумара, найліпший з усіх, хто дотримується целібату, був дуже задоволений і з усмішкою став відповідати.

18: Санат-кумара сказав: Дорогий царю Прітгу, ти задав мені чудове запитання. Такі запитання дарують добро всіх живим істотам, тим більше, що запитуєш про це ти    —    людина, яка завжди турбується про добробут інших. Хоча ти знаєш усе, ти порушуєш ці запитання, бо саме так чинять святі особи. Твій інтелект повністю відповідає твоєму становищу.

19: Коли віддані збираються разом, їхні бесіди, запитання й відповіді приводять до вагомих висновків і промовця, і слухачів. Тому такі бесіди всім допомагають досягнути справжнього щастя.

20: Санат-кумара вів далі: Дорогий царю, ти вже розвинув схильність прославляти лотосові стопи Верховного Бога-Особи. Таку прив’язаність дуже важко розвинути, але коли в людини з’являється така тверда віра в Господа, це само собою вичищає з глибини її серця всі хтиві бажання.

21: Після ретельного аналізу писання остаточно з’ясовують, що найвища мета, до якої повинні прагнути всі люди на шляху до щастя, полягає в тому, щоб відректися від тілесної концепції життя і розвинути сильну й непохитну прив’язаність до Верховного Господа, трансцендентної особи поза ґунами матеріальної природи.

22: Щоб поглибити прив’язаність до Всевишнього, треба практикувати віддане служіння, розпитувати про Верховного Бога-Особу, втілювати засади бгакті-йоґи у своєму житті, поклонятися Йоґешварі, Верховному Богові-Особі, а також слухати й оспівувати оповіді про велич Верховного Бога-Особи. Ця діяльність праведна за самою своєю природою.

23: Щоб проґресувати в духовному житті, треба уникати товариства людей, яких цікавлять тільки чуттєві насолоди і гроші. Треба уникати не лише цих людей, але й тих, хто спілкується з ними. Будуючи своє життя, не слід дозволяти навіть одному дню минути, не наповнивши його нектаром оповідей про славетні діяння та якості Верховного Бога-Особи, Харі. Так можна розвинути відразу до смаку чуттєвих насолод і піднятися на вищий рівень духовного розвитку.

24: Людина, яка прагне духовно розвиватися, повинна уникати насильства, йти слідами великих ачарій, завжди пам’ятати нектарні ігри Верховного Бога-Особи, без жодних матеріальних бажань дотримуватися реґулівних засад, виконувати всі приписи і не ганити інших. Відданий повинен жити невибагливо і не перейматися проявами двоїстості матеріального світу, навчившись терпіти їх.

25: Відданий повинен поступово поглиблювати своє віддане служіння, постійно слухаючи про трансцендентні якості Верховного Бога-Особи. Оповіді про Господні розваги схожі на оздобу, яка прикрашає вуха відданих. Виконуючи віддане служіння і долаючи матеріальні якості, можна без труднощів закріпитися на трансцендентному рівні і завжди залишатися зосередженим на Верховному Богові-Особі.

26: Коли душа, яка перебуває в серці і яку покривають п’ять матеріальних елементів, з милості духовного вчителя поглибивши своє знання і відреченість, непохитно зосереджується на Верховному Богові-Особі, вона спалює свої матеріальні оболонки так само, як вогонь, що з’являється з дров, спалює ті самі дрови, з яких виник.

27: Коли людина позбувається всіх матеріальних бажань і звільняється від усіх матеріальних якостей, для неї зникає різниця між зовнішньою і внутрішньою діяльністю. Тоді стирається відмінність між душею і Наддушею, що існувала до самоусвідомлення. Коли сон закінчується, зникає відмінність між сном і тим, хто його бачить.

28: Коли душа живе для задоволення чуттів, в неї виникають численні бажання, і вона приймає всілякі позначення. Але коли вона перебуває на трансцендентному рівні, її більше цікавить тільки одне    —    задоволення бажань Господа.

29: Лише через вплив різних зовнішніх причин людина бачить різницю між собою та іншими, хоча це така сама різниця, як відмінність між відображеннями одного й того самого тіла у воді, олії та дзеркалі.

30: Коли розум і чуття приваблюються до об’єктів чуттів і бажають насолодитися ними, розум стає збудженим. Постійні роздуми про об’єкти чуттів майже повністю покривають справжню свідомість людини, так само як висока трава біля берегів озера поступово висмоктує з нього всю воду.

31: Коли людина втрачає свою відначальну свідомість, вона забуває про своє попереднє становище і не може правильно оцінити своє теперішнє становище. А коли вона втрачає пам’ять, все знання, яке вона здобуває, засноване на ілюзії. Коли це стається з душею, вчені мудреці кажуть, що вона гине.

32: Ніщо так сильно не розходиться з інтересами душі, як ідея про те, що можуть бути якісь цікавіші й приємніші речі, ніж самоусвідомлення.

33: Ніщо так не шкодить людям, як постійні думки про те, як заробити гроші і витратити їх на задоволення чуттів. Коли людина втрачає знання і віддане служіння, вона входить у нижчі форми життя, як оце форми дерев чи каменів.

34: Ті, хто серйозно прагне подолати океан невігластва, не повинні мати ніякого діла з якостями невігластва, бо гонитва за насолодами найбільше заважає досягнути успіху на шляху до релігійної досконалості, матеріального збагачення, впорядкованого задоволення чуттів і, врешті-решт, звільнення.

35: Серед чотирьох засад людського життя, тобто релігії, матеріального збагачення, задоволення чуттів та звільнення, найсерйозніше треба ставитися до звільнення. Всі досягнення в інших трьох сферах діяльності будуть знищені суворими законами природи в формі смерті.

36: Ми вважаємо вищий рівень життя за благословення, відрізняючи його від нижчих рівнів життя, але ми повинні зрозуміти, що ці відмінності виникають лише через взаємодію якостей матеріальної природи. Насправді жодне становище в житті не є постійним і надійним, тому що верховний повелитель знищує всі матеріальні досягнення.

37: Санат-кумара порадив царю: Отож, дорогий царю Прітгу, постарайся зрозуміти Верховного Бога-Особу, що живе в серці поряд з індивідуальною душею в тілі кожної живої істоти, як рухомої, так і нерухомої. Індивідуальні душі повністю покриті грубим матеріальним тілом і тонким тілом, створеним із життєвого повітря й інтелекту.

38: Верховний Бог-Особа здається невідмінним від причин та наслідків існування цього тіла, але той, хто за допомогою глибокого аналізу став трансцендентним до ілюзорної енерґії і не плутає змію з мотузкою, розуміє, що Параматма вічно трансцендентна до матеріального творіння і перебуває в чистій внутрішній енерґії. Господь трансцендентний до всієї матеріальної скверни. Йому, єдиному Господу, треба віддатися.

39: Віддані, завжди служачи пальцям на лотосових стопах Господа, можуть легко звільнити своє серце від тугих вузлів бажання корисливої діяльності. Однак невідданим    —    ґ’яні та йоґам    —    зробити це так важко, що всі їхні спроби зупинити хвилі бажань матеріальної насолоди закінчуються поразкою. Тому ліпше присвяти себе відданому служінню Крішні, сину Всудеви.

40: Океан невігластва дуже важко перетнути, тому що він кишить лютими акулами. Хоча невіддані накладають на себе суворі аскези й покути, щоб перетнути цей океан, ми радимо тобі просто знайти притулок біля лотосових стіп Господа, які, немов човен, дають змогу переплисти на другий берег цього океану. Подолати цей океан дуже важко, але, обравши притулком Його лотосові стопи, ти врятуєшся від усіх небезпек.

41: Великий мудрець Майтрея вів далі: Отримавши досконале духовне знання від сина Брахми    —    одного з Кумар, досконало обізнаних з духовною наукою, цар звернувся до них з цими шанобливими словами.

42: Цар сказав: О могутній брахмано, колись Господь Вішну дарував мені безпричинну милість, повідомивши, що ви прийдете до моєї домівки, і тепер, щоб справдити це благословення, ви прийшли сюди.

43: Дорогий брахмано, ти належно виконав Господній наказ, тому що ти такий самий милосердний, як і Сам Господь. Мій обов’язок    —    подарувати вам щось, але всі мої статки    —    це рештки їжі великих святих. Що мені вам дати?

44: Цар вів далі: Отож, дорогі брахмани, моє життя, дружина, діти, дім, меблі, домашнє начиння, моє царство, сила, земля і, передусім, моя скарбниця уже подаровані вам.

45: Тільки той, хто досконало пізнав усі істини ведичної мудрості, гідний командувати військом, правити державою, карати злочинців і володіти всією планетою. Тому Прітгу Махараджа запропонував Кумарам усе, що мав.

46: Кшатрії, вайш’ї та шудри їдять свою їжу тільки з милості брахманів. Тільки брахмани насолоджуються своїм власним майном, вдягаються у свій власний одяг і роздають у пожертву свої власні статки.

47: Прітгу Махараджа вів далі: Хіба можна віддячитися тим, хто дарував нам безмежну милість, впевнено наділивши нас знанням, заснованим на ведичних писаннях, і пояснивши шлях самоусвідомлення та пізнання Верховного Бога-Особи? Єдине, що ми можемо зробити,    —    це офірувати їм у складених долонях води для їхнього задоволення. Такі великі душі знаходять задоволення тільки у своїй власній діяльності, якій вони зі свого безмежного милосердя віддаються на користь усього людства.

48: Великий мудрець Майтрея вів далі: Чотири Кумари, великі вчителі відданого служіння, були дуже задоволені поклонінням Махараджі Прітгу. На очах у всіх присутніх вони злетіли в небо і стали прославляти вдачу царя.

49: Утвердившись на рівні духовного знання, Махараджа Прітгу був найвидатнішим з великих людей. Він завжди був задоволений, як людина, яка досягнула повного успіху на шляху духовного пізнання.

50: Черпаючи задоволення в самому собі, Махараджа Прітгу виконував свої обов’язки якомога ліпше, рахуючись із часом, своєю силою і фінансовим становищем. Єдина мета всіх його дій полягала в тому, щоб задовольнити Абсолютну Істину. Так він виконував свої обов’язки.

51: Махараджа Прітгу повністю присвятив себе вічному служінню Верховному Богові-Особі, трансцендентному до матеріальної природи. Всі плоди своєї діяльності він офірував Господу, а себе завжди вважав за слугу Верховного Бога-Особи, володаря всього сущого.

52: Махараджа Прітгу жив удома, як сімейна людини, і завдяки процвітанню своєї імперії володів величезними багатствами. Він ніколи не відчував схильності використовувати свої багатства для задоволення свої чуттів і тому завжди залишався відреченим, як сонце, що за всіх обставин залишається вільним від скверни.

53: Перебуваючи на рівні звільнення і служачи Господу, Прітгу Махараджа не лише виконував всіляку кармічну діяльність, але й зачав згідно зі своїм бажанням у лоні своєї дружини, Арчі, п’ятьох синів.

54: Привівши на світ п’ятьох синів, яких назвали Віджіташва, Дгумракеша, Хар’якша, Дравіна і Вріка, Прітгу Махараджа далі правив планетою. Він перейняв якості всіх божеств, які правлять іншими планетами.

55: Махараджа Прітгу був досконалий відданий Верховного Бога-Особи, і тому щиро піклувався про все Господнє творіння, намагаючись задовольнити всіх підданих і виконати всі їхні бажання. Своїми словами, думками, діями та шляхетною поведінкою він прагнув всебічно задовольнити їх.

56: Махараджа Прітгу прославився, як Сома-раджа, цар Місяця. Разом з тим він був могутній і суворий, як бог Сонця, що розливає всім світом тепло і світло, але водночас збирає звідусіль усю воду.

57: Махараджа Прітгу посідав таку могутність, що ніхто не міг відкинути його накази, як ніхто не може змагатися з вогнем. Він мав таку силу, що його порівнювали до Індри, нездоланного царя райських планет. Разом з тим Махараджа Прітгу був терплячий, як Земля, і виконував бажання людей, як саме небо.

58: Як дощ задовольняє бажання всіх людей, так Махараджа Прітгу задовольняв усіх підданих. Він був незбагненний, як незглибимий океан, і непохитний у своїх намірах, як цар гір, Меру.

59: Інтелектом і освітою Махараджа Прітгу був рівний Ямараджі, богу смерті. Своїм багатством він був рівний Гімалаям, які криють у собі величезні поклади самоцвітів та коштовних металів. Він володів такими самими скарбами, як і Кувера, скарбничий райських планет, а проникнути в його таємниці було так само неможливо, як проникнути в таємниці півбога Варуни.

60: Фізичною силою і силою чуттів Махараджа Прітгу не поступався вітру, що здатний проникнути куди завгодно, а своєю нестримністю він був рівний всемогутньому Рудрі, поширенню Господа Шіви, чи Садашіви.

61: Вродою він був рівний богові любові, а розважливістю скидався на лева. Своєю батьківською ніжністю він був схожий на Сваямбгуву Ману, а здатністю керувати людьми він не поступався Господу Брахмі.

62: У своїй поведінці Прітгу Махараджа проявляв усі хороші якості, а духовною мудрістю був рівний Бріхаспаті. Самовладанням він не поступався Самому Верховному Богові-Особі. Що ж до відданого служіння, то він був вірний послідовник відданих, які піклувалися про корів і самовіддано служили духовному вчителю та брахманам. У скромності й чемності він не мав собі рівних, а на благо інших він працював так, як працюють задля самого себе.

63: Слава Прітгу Махараджі голосно лунала всім всесвітом    —    вищими, нижчими і середніми планетними системами, і всі жінки та святі особи слухали оповіді про нього з такою самою насолодою, як оповіді про Господа Рамачандру.