ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ П’ЯТА

1: Великий мудрець Майтрея далі розповідав Відурі: Такі настанови, дорогий Відуро, дав Господь Шіва синам царя Бархішата. Царевичі з великою відданістю й благоговінням вшанували Господа Шіву, і він став невидимим для їхніх очей.

2: Усі царевичі Прачети протягом десяти тисяч років стояли у воді й повторювали молитви, отримані від Господа Шіви.

3: Поки царевичі практикували суворі аскези у воді, їхній батько занурився у всілякі форми корисливої діяльності. Великий святий Нарада, найвищий вчитель науки духовного життя, перейнявся співчуттям до царя й вирішив дати йому настанови з духовної науки.

4: Нарада Муні запитав царя Прачінабархішата: Дорогий царю, чого ти хочеш досягнути за допомогою цієї корисливої діяльності? Головна мета життя полягає в тому, щоб позбутися страждань і насолоджуватися щастям, але корислива діяльність не дає змоги досягнути цих двох цілей.

5: Цар відповів: О велика душе, Нарадо, мій інтелект заплутався в тенетах корисливої діяльності, і тому я не знаю вищої мети життя. Будь ласка, відкрий мені чисте знання, щоб я звільнився від пут корисливої діяльності.

6: Ті, кого цікавить так зване гарне життя,    —    хто хоче завжди залишатися сімейною людиною, зануреною в турботи про дітей та дружину і заглибленою в пошуки багатства,    —    вважають свою діяльність за найвище призначення життя. Такі люди просто блукають усім матеріальним світом у різних тілах, так ніколи й не здогадуючись про вищу мету життя.

7: Великий мудрець Нарада сказав: О царю, дорогий правителю, поглянь на небо й подивися на всіх тварин, яких ти безжально приніс у жертву.

8: Усі ці тварини чекають твоєї смерті, щоб помститися тобі за жорстокі рани, отримані від тебе. Коли ти помреш, вони люто рватимуть твоє тіло залізними рогами.

9: У зв’язку з цим я хочу розповісти тобі давню історію про одного царя на ім’я Пуранджана. Послухай, будь ласка, якомога уважніше.

10: Дорогий царю, жив-був колись на світі цар на ім’я Пуранджана, що уславився своїми діяннями. Він мав друга на ім’я Авіґ’ята [«невідомий»]. Ніхто не розумів дій Авіґ’яти.

11: Шукаючи собі придатне місце для життя, цар Пуранджана пустився мандрувати усім світом. Однак навіть після тривалих мандрів він так і не знайшов місця, яке припало б йому до вподоби. Врешті-решт, невірившись, він засумував.

12: Царя Пуранджану переповнювали безмежні бажання чуттєвої насолоди, і тому він не переставав мандрувати всім світом, шукаючи місця, де б він міг задовольнити всі свої бажання. На жаль, всюди йому здавалося, що чогось бракує.

13: Якось у своїй мандрах з південного боку Гімалаїв у Бгарата-варші [Індії] він побачив місто, яке мало п’ять брам і було споряджене всім потрібним для щасливого життя.

14: Місто було обведене муром і оточене парками, а всередині в ньому було повно веж, каналів і будинків з численними вікнами, дверима та золотими, срібними й залізними куполами.

15: Підлога будинків у цьому місті була зроблена з сапфірів, кришталю, діамантів, перлин, смарагдів та рубінів. Усі споруди в центрі міста так сяяли, що воно скидалося на райське місто Бгоґаваті.

16: В місті було багато домів зібрань, перехресть, вулиць, ресторанів, гральних домів, базарів і місць відпочинку. Місто прикрашали прапори, ґірлянди й чудові парки, що оточували його з усіх боків.

17: Під містом лежало гарне озеро, навколо якого росло багато чудових дерев та ліан. Поряд з озером роїлися бджоли й птахи, сповнюючи повітря своїм щебетом та дзижчанням.

18: Гілля дерев на березі озера було вкрите бризками, які приносив весняний вітер з водоспадів, що текли у вкритих снігом горах.

19: В такій атмосфері навіть лісові звірі втратили схильність до насильства і стали вільними від злоби, наче великі мудреці. Вони ні на кого не нападали. Кування зозуль покривало всі інші звуки. Ця чудова атмосфера немов запрошувала подорожнього відпочити в цьому чудовому саду і могла зачарувати будь-якого.

20: Блукаючи в цьому чудовому саду, цар Пуранджана раптом зустрівся з вродливою жінкою, що безцільно гуляла там. Її супроводжували десять слуг, а кожного слугу супроводжували сотні дружин.

21: Жінку захищав з усіх боків п’ятиголовий змій. Вона була дуже вродлива й молода, і здавалося, що вона шукає собі гідного чоловіка.

22: Жінка мала прекрасний ніс, чудові зуби й гарне чоло. Її вуха були так само прекрасні і оздоблені блискучими сережками.

23: Жінка мала дуже гарний стан і стегна. Вона була вбрана в жовте сарі й підперезана золотим поясом. З кожним її кроком в неї на стопах подзенькували дзвіночки. Весь її вигляд робив її схожою на небожительку.

24: Кінцем свого сарі жінка намагалася прикрити свої груди, що були однаково округлі й тісно прилягала одна до одної. Ступаючи ходою слонихи, вона знову й знову сором’язливо прикривала їх.

25: Своїми бровами і усміхненим обличчям красуня зачарувала могутнього Пуранджану, а стріли її пристрасних бажань пробили його серце. Сором’язливо усміхнена дівчина здавалася Пуранджані дуже красивою, і він, попри свою звитяжність, не зміг стриматися і заговорити з нею.

26: О лотосоока, скажи, будь ласка, звідки ти прийшли, хто ти і чия ти дочка. Ти виглядаєш як дуже цнотлива дівчина. З якою метою ти прийшла сюди? Що ти хочеш зробити? Будь ласка, розкажи мені все.

27: Дорога лотосоока дівчино, хто ці одинадцять могутніх охоронців, що ні на крок від тебе не відходять, і хто ці десять особливих слуг? Що це за жінки, які ходять слідом за слугами, і що це за змія, яка йде перед тобою?

28: Юна красуне, ти виглядаєш, наче богиня щастя, або дружина Господа Шіви, або ж богиня мудрості, дружина Господа Брахми. Хоча ти    —    якась із цих богинь, я бачу, що зараз ти блукаєш у цьому лісі. Ти мовчазна, як великий мудрець. Може ти шукаєш свого чоловіка? Хоч би хто був твій чоловік, побачивши твою вірність, він здобуде всі багатства. Я думаю, що ти богиня щастя, але я не бачу лотоса в твоїй руці. Тому я хочу запитати в тебе: де ти випустила з руки свій лотос?

29: О щаслива, як я бачу, твої стопи торкаються до землі, а отже ти не є одною з богинь, яких я перерахував. Але якщо ти одна з жінок цієї планети, ти можеш прикрасити це місто, побравшись зі мною, як богиня щастя разом з Господом Вішну збільшує красу планет Вайкунтги. Нехай тобі буде відомо, що я великий герой і могутній цар на цій планеті.

30: Погляди, які ти кинула на мене, глибоко збурили мій розум. Твоя усмішка, одночасно і сором’язлива, і пристрасна, збуджує в мені могутнього бога любові. Тому, о найпрекрасніша, я благаю тебе змилуватися наді мною.

31: Чарівна дівчино, твої брови й очі такі прекрасні, що від твого обличчя, обрамленого розпущеним темно-синім волоссям, неможливо відвести погляд. До цієї краси додаються солодкі слова, що злітають з твоїх вуст. Однак ти така сором’язлива, що не хочеш повернути свого лиця до мене. Тому я прохаю тебе, мила дівчино, усміхнися й підніми до мене своє обличчя.

32: Нарада вів далі: Дорогий царю, коли Пуранджана виявив такий сильний потяг до дівчини й бажання доторкнутися до неї й насолодитися з нею, вона теж привабилась до нього і, зачарована його словами, на знак згоди усміхнулася до нього. До цього часу цар уже полонив її серце.

33: Дівчина сказала: О найліпший з людей, я не знаю, хто зачав мене. Я не можу точно відповісти на твоє запитання. Не знаю я й імен чи походження моїх супутників.

34: О великий герою, ми знаємо тільки те, що ми зараз ми існуємо тут. Ми не знаємо, що буде потім. Ми настільки бездумні, що не намагаємося зрозуміти, що створив для нас цю прекрасну обитель.

35: О шляхетний добродію, ці всі чоловіки й жінки    —    мої друзі й подруги, а змій, що ніколи не спить, захищає це місто навіть тоді, коли я сплю. Це все, що я знаю, і більше мені нічого не відомо.

36: О нищителю ворогів, мені дуже пощастило, що ти так чи інакше прийшов сюди. Нехай тобі в усьому щастить. Раз ти так палко прагнеш чуттєвих насолод, я зі своїми друзями постараюся якнайліпше вдовольнити всі твої бажання.

37: Любий володарю, я створила це місто з дев’ятьма брамами саме для тебе, щоб ти міг звідати всіх чуттєвих насолод. Живи тут сто років, а все, що потрібно для задоволення чуттів, ти матимеш.

38: Як я можу з’єднати своє життя з кимось іншим? Хто, крім тебе, тямить щось у статевому житті і вміє насолоджуватися тепер чи після смерті? Такі невігласи не ліпші за тварин, бо не знають, як задовольнити чуття в цьому житті чи в наступному.

39: Жінка провадила далі: У матеріальному світі сімейне життя дарує людині всі радощі, пов’язані з релігійним життям, матеріальним добробутом, задоволенням чуттів і народженням синів та внуків. Насолодившись цим усім, людина розвиває бажання матеріальної слави і звільнення. Сімейна людина може гідно оцінити плоди жертвопринесень, які дають їй змогу піднятися на вищі планетні системи. Усе це матеріальне щастя практично невідоме трансценденталістам, і вони не можуть навіть уявити його собі.

40: Жінка вела далі: Згідно з думкою обізнаних людей, сімейне життя приносить задоволення не лише самій людині, але й її предкам, півбогам, великим мудрецям, святим і всім іншим. Тому сімейне життя дає людині велике благо.

41: Любий герою, хто в цьому світі відмовився б від такого чоловіка, як ти? Ти такий славетний, великодушний, вродливий і так легко дістався мені.

42: О сильнорукий, хто в цьому світі не привабиться до твоїх рук, схожих на зміїні тіла? Своєю привабливою усмішкою і навальною ласкою ти розсіюєш смуток усіх незаміжніх жінок, як оце я. Я гадаю, що ти мандруєш землею лише задля нашого добра.

43: Великий мудрець Нарада вів далі: Дорогий царю, після того обоє, чоловік і жінка, досягнувши повного взаєморозуміння, увійшли в місто і там насолоджувалися життям протягом ста років.

44: Царя Пуранджану і його славетні дії завжди оспівували численні професійні співаки. Влітку, під час спеки, він розважався в водах річок, входячи в них у товаристві багатьох жінок.

45: Семеро брам того міста були збудовані на поверхні, а дві    —    під землею. Всього в місті було споруджено дев’ять брам, і вони провадили до різних місць. Правитель міста користувався всіма дев’ятьма брамами.

46: Дорогий царю, п’ять із дев’яти брам були звернені на схід, одна    —    на північ, одна    —    на південь, і дві    —    на захід. Я скажу тобі, як звалися ці брами.

47: Дві східні брами, що називалися Кгадйота й Авірмукгі, були збудовані поряд одна з одною. Через ці брами цар виїздив до міста Вібграджіта разом зі своїм другом на ім’я Д’юман.

48: Так само на зі східнього боку були споруджені дві інші брами, які мали назву Наліні й Нліні і які стояли поряд одна з одною. Через ці брами цар у товаристві свого друга на ім’я Авадгута ходив у місто за назвою Саурабга.

49: П’ята брама, розміщена на сході, називалася Мукг’я, тобто «головна». Через цю браму цар ходив у супроводі друзів на ім’я Расаґ’я й Віпана до місць, що звалися Бахудана й Апана.

50: Південна брама міста звалася Пітріху, і через цю браму цар Пуранджана виїздив до міста Дакшіна-панчала разом зі своїм другом Шрутадгарою.

51: Північна брама звалася Деваху. Через неї цар Пуранджана ходив зі своїм другом Шрутадгарою до Уттара-панчали.

52: На заході з міста вела брама за назвою Асурі. Через цю браму цар Пуранджана у супроводі свого друга Дурмади ходив до міста Ґрамака.

53: Друга західна брама звалася Нірріті. Через нею Пуранджана у супроводі друга на ім’я Лубдгака ходив до міста Вайшаса.

54: У місті було багато жителів, і серед них було двоє, яких звали Нірвак і Пешаскріт. Хоча цар Пуранджана правив зрячими підданими, він, на жаль, водив тісну дружбу з цими двома сліпцями. Разом з ними він ходив різними місцями і робив всілякі речі.

55: Іноді він ішов у внутрішні покої разом зі своїм головним слугою [розумом], якого звали Вішучіна. Там дружина й діти ставали для нього джерелом ілюзії, задоволення і щастя.

56: Занурившись таким чином в різні вигадки й корисливу діяльність, цар Пуранджана став повністю підвладним матеріальному інтелекту і пошився в дурні. Він вірно виконував усі забаганки своєї дружини, цариці.

57–61: Коли цариця пила вино, цар Пуранджана теж пив. Коли цариця обідала, він обідав з нею, а коли вона щось жувала, він жував те саме. Коли цариця співала, він теж співав. Коли ж цариця плакала, він плакав теж, а коли цариця сміялася, він сміявся разом з нею. Коли цариця базікала про щось, він базікав теж, а коли цариця йшла кудись, він ішов за нею. Коли цариця непорушно стояла, цар теж стояв, не рухаючись, а коли цариця лягала на ліжко, він ішов за нею і лягав поряд. Коли цариця сідала, він теж сідав, а коли цариця щось слухала, він слухав те саме. Коли цариця на щось дивилася, він теж на це дивився, а коли цариця щось нюхала, він нюхав те саме. Коли цариця доторкалася до чогось, цар теж доторкався до цього, а коли цариця сумувала, цар мусив сумувати разом з нею. Так само, коли цариця раділа, він теж тішився, а коли цариця була задоволена, він теж відчував задоволення.

62: Цар Пуранджана повністю опинився в полоні чарів своєї прекрасної дружини й таким чином пошився в дурні. Все його існування в матеріальному світі було суцільним шахрайством, жертвою якого він став. Бідолашний дурень-цар проти свого бажання залишався підвладним волі своєї дружини, наче дресирована тварина, що танцює згідно з волею господаря.