ГЛАВА СЬОМА

1: Мудрець Майтрея сказав: О сильнорукий Відуро, Господь Шіва, задоволений словами Господа Брахми, так відповів на його прохання.

2: Господь Шіва сказав: Дорогий батьку, Брахмо, я не ображаюся на півбогів. Вони схожі на нерозумних дітей, і тому я не беру до серця їхніх образ. Я покарав їх тільки для того, щоб виправити їх.

3: Господь Шіва вів далі: Дакшина голова вже згоріла й перетворилася на попіл, тож нехай у нього тепер буде козляча голова. Півбог Бгаґа зможе бачити свою частку жертовних підношень очима Мітри.

4: Півбог Пуша зможе жувати їжу тільки зубами учнів, а за їхньої відсутності йому доведеться задовольнятися тістом з нутового борошна. Однак півбоги, котрі були згідні дати мені мою частку жертвопринесення, повністю одужають, і в них загояться всі рани.

5: Тим, кому відрубано руки, доведеться працювати за допомогою рук Ашвіні-кумар, тим, кому відрубано долоні, доведеться працювати за допомогою долонь Пуші. Так само доведеться діяти жерцям. Що ж до Бгріґу, то він матиме бороду з козлячої голови.

6: Великий мудрець Майтрея сказав: Дорогий Відуро, усі присутні були глибоко задоволені серцем і душею, почувши слова Господа Шіви, найбільшого з усіх добродійників.

7: Після того Бгріґу, що очолював великих мудреців, запросив Господа Шіву на жертвопринесення. Усі півбоги разом з мудрецями, Господом Шівою та Господом Брахмою вирушили на те саме місце, де перед цим відбувалося велике жертвопринесення.

8: Все було зроблене так, як звелів Господь Шіва, а після того до тіла Дакші приєднали голову жертовної тварини.

9: Коли до тіла царя Дакші приєднали голову тварини, Дакша відразу ж опритомнів, немов прокинувшись від сну, і побачив перед собою Господа Шіву.

10: Коли Дакша побачив перед собою Господа Шіву, що їздить на бику, серце його, перед тим осквернене заздрістю до Господа Шіви, відразу ж очистилося, як вода в озері стає чистою після осіннього дощу.

11: Цар Дакша хотів піднести Господу Шіві молитви, але коли він згадав про смерть своєї нещасної дочки Саті, очі його налилися сльозами, а горло стиснулося від хвилювання, і він не зміг нічого сказати.

12: Врешті цар Дакша, охоплений почуттями любові, остаточно отямився. З великими зусиллями він заспокоїв свій розум, вгамував почуття і з чистою свідомістю почав молитися до Господа Шіви.

13: Цар Дакша сказав: Дорогий Господи Шіво, я тяжко образив тебе, але ти настільки милостивий, що, замість позбавити мене своєї ласки, пролив на мене велику милість, покаравши мене. Ти й Господь Вішну ніколи не відкидаєте навіть нікчемних, недостойних брахманів. Отож хіба б ти знехтував мене, що вірно виконував жертвопринесення?

14: Господи Шіво, о великий і могутній, ти перший з’явився з вуст Господа Брахми, щоб захищати брахманів, які присвячують себе пошукам знання, аскезам, обітницям і самоусвідомленню. Як опікун брахманів, ти завжди захищаєш їхні засади, як пастух з палкою в руках захищає корів.

15: Я не знав усієї твоєї величі. Через це я привселюдно ранив тебе стрілами гострих слів, хоча ти не брав їх до уваги. Через своє викличне й нешанобливе ставлення до тебе, найшановнішої особи, я котився до пекла, але ти зглянувся наді мною і врятував мене своїм покаранням. Будь ласка, знайди задоволення у власному милосерді, тому що я не здатний задовольнити тебе своїми словами.

16: Великий мудрець Майтрея сказав: Отримавши таким чином від Господа Шіви пробачення, цар Дакша разом із великими мудрецями, жерцями та помічниками з дозволу Господа Брахми знову розпочав яґ’ю.

17: Для того, щоб знову розпочати жертвопринесення, брахмани передусім очистили жертовник, що його осквернив своїм дотиком Вірабгадра та інші духи, слуги Господа Шіви. Після того вони стали офірувати у вогонь дари за назвою пуродаша.

18: Великий мудрець Майтрея сказав Відурі: Дорогий Відуро, щойно цар Дакша, зосередивши розум в священній медитації і промовивши мантри «Яджур Веди», зробив узливання очищеним маслом, там тої ж миті з’явився Господь Вішну у Своїй предвічній формі Нараяни.

19: Господь Нараяна сидів на плечах ширококрилого Стотри, чи Ґаруди. З’явившись, Господь залив Своїм сяйвом усі сторони світу і затьмарив сяйво Брахми та всіх інших присутніх на жертвопринесенні осіб.

20: Його тіло мало темний колір, Його шати були жовто-золоті, а Його вінець сяяв, наче сонце. Волосся Його було синьо-чорне, кольору чорних бджіл, а Його обличчя прикрашали сережки. У Своїх восьми руках, прикрашених золотими браслетами й іншими оздобами, Він тримав мушлю, диск, булаву, лотос, стрілу, лук, щит і меч. Все Його тіло було схоже на прекрасне дерево, пишно вкрите всілякими квітами.

21: Господь Вішну вражав надзвичайною красою, бо на Його грудях спочивала богиня щастя і лежала ґірлянда. Його обличчю додавала краси усмішка, яка могла зачарувати весь світ, а передусім Його відданих. З обох боків Господа омахували двома білими опахалами, що скидалися на білих лебедів, а білий балдахін над Ним був схожий на місяць.

22: Коли там з’явився Господь Вішну, всі півбоги    —    Господь Брахма, Господь Шіва, ґандгарви та решта присутніх    —    відразу ж впали перед Ним у шанобливому поклоні.

23: Сліпуче сяйво тіла Нараяни затьмарило сяйво всіх інших, і всі замовкли. Охоплені благоговійного трепету, всі присутні піднесли складені долоні до голів і стали готуватися підносити молитви Верховному Богові-Особі, Адгокшаджі.

24: Хоча навіть такі півбоги, як Брахма, нездатні охопити своїм розумом безмежну велич Верховного Господа, з милості Верховного Бога-Особи всі могли бачити перед собою Його трансцендентний образ. Тільки з Його милості кожен з них в міру своїх можливостей зміг піднести Йому шанобливі молитви.

25: Коли Господь Вішну прийняв жертовні підношення, Праджапаті Дакша з великою радістю почав підносити шанобливі молитви до Господа. Верховний Бог-Особа    —    це істинний володар усіх жертвопринесень і наставник усіх праджапаті, і Йому служать навіть такі особи, як Нанда і Сунанда.

26: Дакша звернувся до Верховного Бога-Особи: Дорогий Господи, Ти трансцендентний до всіх умоглядних теорій. Ти цілковито духовний і вільний від будь-якого страху. Ти завжди залишаєшся повелителем матеріальної енерґії. Хоча Ти з’являєшся в царстві матеріальної енерґії, Твоє становище трансцендентне. Ти завжди вільний від матеріальної скверни, тому що Ти цілковито самодостатній.

27: Жерці звернулися до Господа з такими словами: О Господи, Ти трансцендентний до матеріальної скверни. Через прокляття послідовників Господа Шіви ми прив’язалися до корисливої діяльності і тепер через свою ницість не маємо ніякого знання про Тебе. Замість намагатися пізнати Тебе, ми під приводом виконання жертовних обрядів пильнуємо приписів трьох розділів Вед. Ми знаємо, що півбоги отримують свої частки жертовних дарів тільки з Твоєї волі і згідно з Твоїм законом.

28: Учасники жертвопринесення промовили до Господа: О єдиний притулку всіх, хто страждає! В цій неприступній фортеці зумовленого існування на всіх чигає чинник часу, що наче змія, завжди шукає нагоди вжалити свою жертву. Цей світ всіяний вовчими ямами так званого страждання й щастя і кишить лютими звірями, завжди готовими накинутися на живу істоту. Тут завжди пожежею палає скорбота і завжди надить до себе міраж оманливого щастя, що не може дати притулку. Нетямущі істоти живуть у цьому вирі народжень і смертей, завжди тягнучи на собі важкий тягар своїх так званих обов’язків, і ми не знаємо, коли вони віддадуться під притулок Твоїх лотосових стіп.

29: Господь Шіва промовив: Дорогий Господи, мій розум і свідомість завше зосереджені на Твоїх лотосових стопах, які являють собою джерело всіх благословень та виконання всіх бажань і яким, як найвищому об’єкту поклоніння, поклоняються всі великі звільнені мудреці. Коли мій розум зосереджений на Твоїх лотосових стопах, мене більше не турбують образи людей, які називають мої звички нечистими. Я не беру до серця їхніх закидів і з жалю до них пробачаю їм їхні образи, пам’ятаючи, як Ти проявляєш співчуття до всіх живих істот.

30: Шрі Бгріґу сказав: Дорогий Господи, всі живі істоти, починаючи від найвищої, тобт від Господа Брахми, і закінчуючи звичайною мурахою, перебувають під впливом нездоланних чарів ілюзорної енерґії і тому залишаються в невігластві щодо свого справжнього природного становища. Всі вважають себе за тіло і тому занурені в темряву ілюзії. Вони не можуть збагнути, що Ти перебуваєш у кожній живій істоті як Наддуша і що Твоє становище абсолютне. Але Ти вічний друг і захисник усіх відданих Тобі душ. Отож, будь ласка, зглянься над нами й вибач нам наші гріхи.

31: Господь Брахма сказав: Дорогий Господи, Твоєї особи й вічної форми не зрозуміти нікому з тих, хто пізнає Тебе всіляко намагаючись нагромадити знання. Умоглядні спроби пізнати Тебе матеріальні і спираються на матеріальні знаряддя й об’єкти, тоді як Твоє становище завжди трансцендентне до матеріального творіння.

32: Цар Індра сказав: Дорогий Господи, Твоя трансцендентна форма з вісьмома руками й зброєю в кожній з них несе добро усьому всесвіту і дарує втіху розуму та очам. У цій формі Твоя Господня Милість завжди готовий покарати демонів, що заздрять Твоїм відданим.

33: Дружини учасників жертвопринесення промовили: О Господи, це жертвопринесення було влаштоване за вказівкою Брахми, але, на жаль, Господь Шіва, розгнівавшись на Дакшу, поклав йому край, і тепер жертовні тварини лежать мертві. Усі приготування до жертвопринесення пішли намарне. Кинь, будь ласка, погляд Своїх лотосових очей, щоб знову освятити цей жертовний вівтар.

34: Мудреці у своїй молитві сказали: Дорогий Господи, Ти вершиш найдивовижніші діяння, здійснюючи їх за допомогою Своїх різноманітних енерґій, але залишаєшся вільним від прив’язаності до цих дій. Ти не прив’язаний навіть до богині щастя, якій поклоняються такі великі півбоги, як Брахма, молячи її про милість.

35: Сіддги в своїй молитві промовили: Як слон, що зазнав великих страждань у лісовій пожежі, але занурившись у річку, забуває про пережите нещастя, так і наш розум, о Господи, завжди занурений у нектарну річку Твоїх трансцендентних розваг, не бажає втрачати цього трансцендентного блаженства, що нічим не поступається блаженству злиття з Абсолютом.

36: Дакшина дружина у своїй молитві сказала: Дорогий Господи, нам дуже пощастило, що Ти з’явився на місці жертвопринесення. Я шанобливо схиляюся перед Тобою і благаю Тебе дарувати Свою милість. Без Тебе місце жертвопринесення не має краси, як не має краси тіло без голови.

37: Правителі різних планет сказали Господу: Дорогий Господи, ми віримо тільки в своє безпосереднє чуттєве сприйняття, але за цих обставин ми не знаємо, чи ми справді бачимо Тебе своїми матеріальними чуттями. Своїми матеріальними чуттями ми можемо бачити тільки проявлений космос, але Ти існуєш поза шістьма елементами. Ти шостий елемент. Тому ми сприймаємо Тебе як творіння матеріального світу.

38: Великі містики сказали: Дорогий Господи, ті, хто бачить Тебе, як невідмінного від них самих, знаючи, що Ти Наддуша всіх живих істот, безперечно, дуже й дуже дорогі Тобі. Але Ти дуже милостивий до тих, хто присвячує себе відданому служінню, вважаючи Тебе за Господа, а себе за слуг. Зі Своєї доброти Ти завжди виявляєш прихильність до них.

39: Ми шанобливо схиляємося перед Всевишнім, що створив велике розмаїття проявлених істот і помістив їх під покров трьох якостей матеріального світу, щоб творити, підтримувати й знищувати їх. Сам Він непідвладний зовнішній енерґії. У Своєму особтісному аспекті Він цілковито вільний від різноманітних проявів матеріальних якостей і від ілюзії оманного самоототожнення.

40: Уособлені Веди сказали: Господи, ми схиляємося у шанобливому поклоні перед Тобою, притулком якості добра і єдиним джерелом релігії, покут і аскетичностості. Ти трансцендентний до всіх матеріальних якостей, і Твого справжнього становища не знає ніхто.

41: Бог вогню сказав: Господи, я схиляюся перед Тобою у шанобливому поклоні, тому що тільки з Твоєї милості я випромінюю вогняне сяйво і приймаю змішані з маслом жертовні дари. П’ять визначених у «Яджур Веді» підношень    —    це Твої різні енерґії, а п’ять різновидів ведичних гімнів складають шану Тобі. Жертвопринесення    —    це Ти, Верховний Бог-Особа.

42: Півбоги сказали: Дорогий Господи, колись, під час знищення всесвіту, Ти зберіг у Собі всі енерґії матеріального прояву. Всі жителі вищих планет, такі звільнені душі, як Санака, медитували тоді на Тебе, занурившись у філософські роздуми. Отже, Ти первинна особа, і Ти спочиваєш на водах всесвітнього потопу, лежачи на змії Шеша. Сьогодні Ти явився Себе нам, Твоїм слугам. Будь-ласка, даруй нам Свій захист.

43: Ґандгарви промовили: Дорогий Господи, всі півбоги разом з Господом Шівою, Господом Брахмою, Індрою, Марічі та великими мудрецями    —    це лише відокремлені частки Твого тіла. Ти Всемогутній і Всевишній, все творіння для Тебе наче іграшка. Ми завжди пам’ятаємо Тебе як Верховного Бога-Особу і шанобливо схиляємося перед Тобою.

44: Від’ядгари сказали: Дорогий Господи, це людське тіло призначене для того, щоб досягнути найвищої досконалості, але під впливом Твоєї зовнішньої енерґії жива істота хибно ототожнює себе з тілом і з матеріальною енерґією і, зачарована майею, шукає щастя в матеріальних насолодах. Вона збивається з істинної дороги й постійно приваблюється до тимчасового, ілюзорного щастя. Але Твої трансцендентні діяння такі могутні, що кожен, хто їх слухає й оспівує, отримує можливість звільнитися від ілюзії.

45: Брахмани сказали: Дорогий Господи, Ти уособлене жертвопринесення. Ти узливання очищеним маслом, Ти вогонь, Ти спів ведичних гімнів, за допомогою яких проводять жертвопринесення, Ти дрова, Ти полум’я, Ти трава куша і Ти жертовні горщики. Ти жерці, що виконують яґ’ю, Ти півбоги на чолі з Індрою і Ти жертовна тварина. Все, що приносять у жертву    —    це Ти або Твоя енерґія.

46: О Господи, о уособлене ведичне знання, за сивої давнини, за попередньої епохи, Ти втілився в образі велетенського вепра і підняв Землю з води, як слон піднімає лотос, що ріс в озері. Коли Ти заревів в образі того велетенського вепра, всі визнали цей трансцендентний звук за гімн, яким супроводжують жертвопринесення. Великі мудреці, як Санака, медитуючи на цей звук, прославляли Тебе у своїх молитвах.

47: Дорогий Господи, ми прагнули побачити Тебе, тому що нам не вдалося виконати яґ’ю згідно з ведичними обрядами. Ми благаємо Тебе, будь ласка, зглянься над нами. Просто повторюючи Твоє святе ім’я людина долає будь-які перешкоди. Стоячи перед Тобою, ми шанобливо схиляємося перед Тобою в поклоні.

48: Шрі Майтрея сказав: Коли всі присутні уславили Господа Вішну, Дакша, чия свідомість стала чистою, приготував усе для того, щоб знову розпочати жертвопринесення, яке розладнали слуги Господа Шіви.

49: Майтрея вів далі: Дорогий безгрішний Відуро, насолода плодами всіх жертвопринесень по праву належить Господу Вішну. Але, як Наддуша всіх живих істот, Він задовольняється просто Своєю часткою жертовних дарів. Отож Він ласкаво звернувся до Дакші.

50: Господь Вішну відповів: Брахма, Господь Шіва і Я    —    це верховна причина матеріального прояву. Я Наддуша і самодостатній свідок, але в безособистісному аспекті між Брахмою, Господом Шівою і Мною немає різниці.

51: Господь провадив далі: Дорогий Дакшо Двідже, Я предвічний Бог-Особа, але, для того щоб творити, підтримувати й знищувати цей проявлений космос, Я використовую Свою матеріальну енерґію. Діючи через матеріальну енерґію, Я проявляюся в різних посередниках, що отримують свої імена залежно від форми своєї діяльності.

52: Господь вів далі: Той, хто не має істинного знання, гадає, що півбоги, як оце Брахма чи Шіва, ні від кого не залежать, або навіть вважає, що живі істоти ні від кого не залежні.

53: Навіть людина з посередніми розумовими здібностями розуміє, що голова та інші частини тіла не існують окремо від тіла. так само Мій відданий не відокремлює Вішну, всюдисущого Бога-Особу від будь-кого чи будь-чого іншого.

54: Господь вів далі: Той, хто не вважає Брахму, Вішну, Шіву чи решту живих істот за відмінних від Усевишнього і хто знає Брахман, досягає справжнього вмиротворення, якого не знає більше ніхто інший.

55: Мудрець Майтрея сказав: Отримавши від Верховного Бога-Особи ці чудові настанови, Дакша, голова всіх праджапаті, став поклонятися Господу Вішну. Вшанувавши Його визначеними жертовними обрядами, Дакша окремо вшанував Господа Брахму й Господа Шіву.

56: Дакша якнайшанобливіше вшанував Господа Шіву його часткою жертовних дарів. Завершивши усі ритуали жертвопринесення, він задовольнив усіх інших півбогів і всіх учасників зібрання. Потім, разом з жерцями виконавши ці всі обов’язки, він омився і відчув повне задоволення.

57: Вшанувавши Верховного Господа Вішну ритуалами жертвопринесення, Дакша досягнув досконалості на шляху релігії. Крім того, всі півбоги, які зібралися на жертвопринесення, благословили його, побажавши, щоб його доброчестя зростало, а тоді розійшлися.

58: Майтрея сказав: Я чув, що, покинувши тіло, отримане від Дакші, Дакшаяні (його дочка) народилася в царстві Гімалаїв. Вона стала дочкою Мени. Так я чув з достовірних джерел.

59: Амбіка [богиня Дурґа], відома раніше як Дакшаяні [Саті], знову прийняла Господа Шіву за свого чоловіка, як під час нового творення різні енерґії Верховного Бога-Особи знову приходять в дію.

60: Майтрея сказав: Дорогий Відуро, цю історію Дакшиної яґ’ї, яку зруйнував Господь Шіва, я почув від Уддгави, великого відданого й учня Бріхаспаті.

61: Великий мудрець Майтрея завершив свою оповідь: Той, хто з вірою й відданістю слухає й переповідає цю історію Дакшиної яґ’ї, яку влаштував Верховний Бог-Особа, Вішну, безперечно очищується від усієї скверни матеріального існування, о сину Куру.