ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

1: Великий мудрець сказав Відурі: Коли цар увійшов у своє місто, він побачив чудове убранство, яким піддані вітали його. Все місто було оздоблене перловими намистами, чудовими тканинами і золотими брамами, а в повітрі витали прекрасні пахощі ароматичних курінь.

2: Всі вулиці, провулки і сквери в місти були побризкані пахучою водою, настояною на сандалі та аґуру, і прикрашені цілими фруктами, квітами, вологим зерном, всілякими мінералами та світильниками, що створювали святковий настрій.

3: Перехрестя прикрашали грона фруктів та букети квітів, а також стовбури бананових дерев і гілки арекової пальми. Це все разом складало прекрасне видовище.

4: Коли цар увійшов у міську браму, всі піддані зустріли його численними сприятливими дарами, як оце світильники, квіти і йоґурт. Також царя вітало багато вродливих неодружених дівчат, які були прикрашені всілякими оздобами і які подзвонювали своїми сережками.

5: Коли цар увійшов у палац, залунали мушлі та литаври, жерці стали виспівувати ведичні мантри, а професійні співці стали підносити молитви. Проте така урочиста зустріч нітрохи не запаморочила царю голови.

6: Видатні люди міста і звичайні городяни від щирого серця вітали царя, а він у відповідь дарував їм усі благословення, яких вони бажали.

7: Цар Прітгу був піднесенішим за найбільших душ, і тому всі шанували його. Правлячи всім світом, він вершив багато славетних діянь і завжди був великодушним. Здобувши такий великий успіх і світову славу, врешті-решт він пішов до лотосових стіп Верховного Бога-Особи.

8: Сута Ґосвамі вів далі: О Шаунако, проводарю великих мудреців, почувши від Майтреї про діяння первинного царя, Махараджі Прітгу, який був наділений всіма достоїнствами і якому віддають честь і хвалу по всьому світі, Відура, великий відданий, якнайсмиренніше схилився перед Майтреєю Ріші і звернувся до нього з таким запитанням.

9: Відура сказав: Дорогий брахмано Майтреє, твоя розповідь про те, як великі мудреці та брахмани коронували царя Прітгу, дуже повчальна. Всі півбоги піднесли йому незліченні дари. Отримавши силу від Самого Господа Вішну, він поширив свою владу на всю Землю і зробив її поверхню набагато придатнішою для рільництва.

10: Діяння Прітгу Махараджі були такі величні, а його правління    —    таке великодушне, що всі царі й півбоги з різних планет донині йдуть його слідами. Хто відмовиться слухати про його славетні діяння? Я прагну слухати й слухати про Махараджу Прітгу, бо його діяння такі праведні і шляхетні.

11: Великий святий мудрець Майтрея сказав Відурі: Дорогий Відуро, цар Прітгу жив між двома славетними річками, Ґанґою та Ямуною. Він володів такими багатствами, що здавалося, ніби він насолоджується своєю щасливою долею для того, щоб вичерпати плоди своїх праведних вчинків.

12: Махараджа Прітгу був єдиний правитель і тримав у руках берло влади над усіма сімома островами на поверхні земної кулі. Його накази були незаперечі, і ніхто не міг піти проти них, крім святих, брахманів та нащадків Верховного Бога-Особи [вайшнавів].

13: Якось цар Прітгу розпочав дуже велике жертвопринесення, на якому зібралися великі святі й мудреці, брахмани, півбоги з вищих планетих систем і раджарші    —    великі святі царі.

14: У тому великому зібранні Махараджа Прітгу насамперед віддав шану всім достойним гостям відповідно до їхнього становища. Вставши посеред зібрання, він був схожий на повний місяць в оточенні зірок.

15: Тіло царя Прітгу було кремезне і високе, а його шкіра була світлого кольору. Його руки були мускулясті й довгі, а очі сяяли, як сонце, що сходить. Він мав прямий ніс, вродливе обличчя і статечну постать. Його усмішка відкривала бездоганні зуби.

16: Махараджа Прітгу мав дуже широкі груди, могутній стан і вкритий складками шкіри живіт, що скидався на баньяновий листок. Його пуп був глибокий і спіралевидний, стегна мали золотавий колір, а його стопи мали вигнутий підйом.

17: Чорне, лискуче волосся на його голові було дуже м’яке й хвилясте, а його схожу на мушлю шию прикрашали чудові лінії. Він був вбраний у коштовне дготі, а його торс обвивала чудова накидка.

18: Щоб отримати посвяту в жертвопринесення, він повинен був скинути свої коштовні шати, і тоді всім відкрилася природна краса його тіла. Його вигляд тішив око, і здавалося, що чорна оленяча шкура і кільце з трави куша на пальці підкреслюють його природну красу. Перед тим, як розпочати жертвопринесення, Махараджа Прітгу виконав усі потрібні ритуали.

19: Щоб втішити й надихнути всіх присутніх, цар Прітгу скинув на них очима, схожими на зорі в небі, затягнутому тонким серпанкому туману, і заговорив до них своїм могутнім голосом.

20: Мова Махараджі Прітгу була вишукана, пересипана метафорами, зрозуміла і дуже приємна для вуха. Він говорив серйозно і впевнено. В його мові можна було відчути його особисте розуміння Абсолютної Істини, яким він ділився задля добра усіх присутніх.

21: Цар Прітгу сказав: Шляхетне зібрання, щасти вам у всьому! Нехай всі великі душі, які тут зібралися, милостиво вислухають з пильною увагою мою молитву. Справжній шукач істини повинен винести своє рішення на розгляд шляхетних душ.

22: Цар Прітгу вів далі: З милості Верховного Господа я був коронований як цар планети. Тримаючи в руках берло, я керую підданими, захищаю від небезпек і забезпечую їх роботою відповідно до їхнього становища в суспільстві, заснованому на ведичних законах.

23: Махараджа Прітгу сказав: Я гадаю, що, виконуючи свої обов’язки царя, я зможу сповнити всі бажання і досягти всіх цілей, про які говорять знавці ведичної науки. Людина може досягнути цього тільки тоді, коли нею задоволений Верховний Бог-Особа, який знає долю кожного.

24: Цар, котрий не вчить підданих виконувати обов’язки згідно зі своєю варною та ашрамом і просто стягає з них податки, буде змушений страждати за всі їхні гріхи. Окрім цього, він також втрачає своє заслужене щастя і талан.

25: Прітгу Махараджа вів далі: Отож, мої любі піддані, щоб подбати про долю свого царя після його смерті, ви повинні належним чином виконувати свої обов’язки, відповідно до своєї варни та ашраму, і в своєму серці завжди думати про Верховного Бога-Особу. Діючи таким чином, ви отримаєте благо самі і поліпшите посмертну долю свого царя.

26: Я прохаю всіх чистих серцем півбогів, предків та святих підтвердити мої слова, бо після смерті наслідок дії порівно ділять між собою і той, хто її виконав, і той, хто нею керував, і той, хто її підтримував.

27: Шановні пані і панове, згідно з достовірними твердженнями шастр, мусить існувати якийсь верховний повелитель, який винагороджує нас плодами теперішніх вчинків. Інакше як стається, що деякі люди в цьому житті і в наступному народжуються надзвичайно красивими й могутніми?

28–29: Це підтверджують не лише Веди, але й особисті дії великих осіб, як оце Ману, Уттанапада, Дгрува, Пріяврата й мій прадід Анґа, а також багатьох інших великих осіб та звичайних живих істот, як, наприклад, Махараджа Прахлада й Балі. Всі вони теїсти й вірять в існування Верховного Бога-Особи, що тримає в руках булаву.

30: Хоча нікчеми, як мій батько, Вена, внук уособленої смерті, не розуміють, що таке релігія, всі великі особи, як і ті, кого я щойно назвав, сходяться на тому, що благословення в сфері релігії, матеріального збагачення, задоволення чуттів і звільнення чи досягнення райських планет дарує тільки Верховний Бог-Особа.

31: Розвинувши нахил до служіння лотосовим стопам Верховного Бога-Особи, стражденні люди можуть вмить очиститися від бруду, який назбирався в їхньому розумі протягом незліченних народжень. Як вода Ґанґи, що стікає з пальців лотосових стіп Господа, віддане служіння відразу очищує розум людини, і в неї поступово розвивається духовна свідомість, свідомість Крішни.

32: Коли відданий обирає своїм притулком лотосові стопи Верховного Бога-Особи, він повністю очищується від усіх хибних уявлень чи умоглядних теорій і розвиває відреченість. Це стає можливим тільки тоді, коли людина черпає силу в практиці бгакті-йоґи. Знайшовши притулок біля підошви лотосових стіп Господа, відданий вже ніколи не повертається до матеріального існування, сповненого троїстих страждань.

33: Прітгу Махараджа вчив своїх підданих: Використовуючи розум, слова, тіло й плоди своєї праці, із щирим серцем виконуйте віддане служіння Господу. Відповідно до свого фаху та здібностей беззастережно і з повною вірою служіть лотосовим стопам Верховного Бога-Особи. Тоді ви неодмінно досягнете найвищої мети свого життя.

34: Верховний Бог-Особа трансцендентний і вільний від скверни матеріального світу. Він являє Собою зосереджений дух, вільний від матеріального розмаїття, але задля добра зумовлених душ Він приймає різноманітні жертвопринесення, які люди виконують за допомогою різних матеріальних елементів, ритуалів та мантр і які присвячують імені різних півбогів відповідно до інтересів та намірів людини.

35: Верховний Бог-Особа пронизує все, але Він проявляється також у різних тілах, що постають з поєднання матеріальної природи, часу, бажань та фахових обов’язків. Внаслідок того розвиваються різні типи свідомості, як вогонь, хоча за природою завжди однаковий, залежно від форми та розміру дров горить по-різному.

36: Верховний Бог-Особа    —    це володар усіх жертвопринесень, і їхні плоди призначені тільки для Його насолоди. Крім того, Він верховний духовний вчитель. Ви всі, мої піддані на поверхні земної кулі, хто поклоняється Йому, виконуючи свої фахові обов’язки, робите мені велику ласку. Тому, о піддані, я дякую вам.

37: Брахмани і вайшнави здобувають славу своїм терпінням, аскетичністю, знанням і культурою. За рахунок цих духовних багатств вайшнави могутніші навіть за царів. Тому членам царських родин радять не проявляти свою матеріальну силу перед цими двома громадами і ніколи не ображати їх.

38: Верховний Бог-Особа, найдревніший з древніх, вічний Господь, найвищий серед усіх великих осіб, здобув Своє особливе багатство    —    невмирущу славу, яка очищує весь усесвіт,    —    поклоняючись лотосовим стопам брахманів та вайшнавів.

39: Верховний Бог-Особа, що завжди залишається незалежним і перебуває в серці кожного, дуже задоволений тими, хто йде Його слідами і беззастережно служить нащадкам брахманів та вайшнавів, тому що Він завжди дорогий брахманам та вайшнавам, а вони завжди дорогі Йому.

40: Реґулярно слугуючи брахманам та вайшнавам, можна очистити своє серце від бруду і завдяки тому насолоджуватися вищим спокоєм та свободою від матеріальних прив’язаностей і бути задоволеним. У цьому світі немає кармічної діяльності, вищої за служіння громаді брахманів і здатної дарувати більше задоволення півбогам, яким присвячено багато жертвопринесень.

41: Хоча Верховний Бог-Особа, Ананта, їсть через жертовний вогонь під жертвопринесень, присвячених всіляким півбогам, жертовні підношення не дають Йому такого задоволення, як дари, які Він приймає вустами великих мудреців та відданих, тому що Він ніколи не покидає товариства відданих.

42: Брахмана, який живе згідно з брахманічною культурою, вічно зберігає своє трансцендентне становище, тому що він виконує настанови Вед з вірою, аскетичністю, дотриманням вказівок писань, повною владою над чуттями та розумом і цілковитою зосередженістю. Завдяки цьому вони бачать істинну мету життя так само ясно, як своє відображення у дзеркалі.

43: Шановні піддані, я благаю ваших благословень, щоб я міг завжди, до кінця життя посипати свою корону пилом з лотосових стіп таких брахманів та вайшнавів. Той, хто посипає собі голову таким пилом, дуже швидко звільняється від усіх наслідків гріховного життя і розвиває всі найліпші якості та чесноти.

44: Той, хто набув брахманічні якості, як оце багатство достойної поведінки, а також вміння бути вдячним і віддаватися під опіку досвідчених осіб, здобуває всі скарби світу. Тому я прошу Верховного Бога-Особу та Його супутників бути милостивими до громади брахманів, до корів і до мене.

45: Великий мудрець Майтрея сказав: Вислухавши чудову мову царя Прітгу, всі присутні півбоги, жителі Пітрілоки, брахмани і святі особи, привітали його слова схвальними вигуками.

46: Всі казали: нині підтвердилися слова Вед, які проголошують, що людина може завоювати райські планети за допомогою путри, чи сина, бо останній грішник Вена, вбитий прокляттям брахманів, врятувався від найтемніших областей пекла за допомогою свого сина Махараджі Прітгу.

47: Так само грішний Хіран’якашіпу заперечував владу Верховного Бога-Особи і потрапив до найтемніших місцин пекла, але з милості свого великого сина, Прахлади Махараджі, звільнився і повернувся додому, до Бога.

48: Усі святі брахмани побажали Прітгу Махараджі: О найліпший з воїнів, о батько цієї планети, живи довго, бо ти маєш велику відданість несхибному Верховному Богові-Особі, володарю всього світу.

49: Зібрання далі сказало: Дорогий царю Прітгу, твоє добре ім’я освячене найбільшою чистотою, тому що ти поширюєш славу найславетнішого з славетних, Верховного Бога-Особи, Господа брахманів. Нам пощастило мати такого володаря, як ти, і тому ми вважаємо, що ми живемо під опікою Самого Господа.

50: Дорогий володарю, твій обов’язок полягає в тому, щоб керувати своїми підданими. Це не становить надзвичайних труднощів для такої особи, як ти, адже ти дуже милостивий і дбайливо турбуєшся про інтереси всіх підданих. В цьому виявляється твоя велич.

51: Піддані вели далі: Сьогодні ти відкрив нам очі й показав, як дістатися протилежного берега океану пітьми. Під впливом своїх минулих вчинків і з волі вищої сили ми заплуталися в тенетах корисливої діяльності і, втративши з ока мету життя, заблукали в цьому всесвіті.

52: О володарю, ти перебуваєш на рівні чистого існування в довершеному добрі, і тому ти досконалий представник Верховного Господа. Ти прославився своєю могутністю і підтримуєш весь світ, запроваджуючи брахманічну культуру і захищаючи всіх згідно з обов’язками кшатрій.